Значущість неінвазивної оцінки підвищення тиску наповнення лівого шлуночка у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, гіпертрофією лівого шлуночка, симптомами серцевої недостат­ності та збереженою фракцією викиду в реальному житті

Анотація

Мета роботи — оцінка тиску наповнення лівого шлуночка (ТНЛШ) як індикатора серцевої недостатності (СН) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), симптомами й ознаками СН, нормальною фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) за алгоритмом ASE/EACVI (2016), а також порівняння отриманих результатів з такими за алгоритмом діагностики СН зі збереженою фракцією викиду (СНзФВ) ЛШ за критеріями ЄТК (2016) за клінічним профілем і змінами структурно-функціонального стану серця в спокої і при фізичному навантаженні (ФН).
Матеріали та методи. У дослідження залучили 72 пацієнтів з АГ, клінічними симптомами СН, ФВ ЛШ ≥ 50 %, синусовим ритмом та ознаками діастолічної дисфункції (ДД) ЛШ за даними ехокардіографічного (ЕхоКГ) обстеження, котрим окрім стандартного клінічного і лабораторного обстеження проводили визначення сироваткового рівня NT-proBNP методом ІФА, ЕхоКГ-обстеження, тест з 6-хвилинною ходьбою та, у випадку величини Е/е′ у спокої від 9 до 13 у. о., діастолічний стрес-тест. За результатами обстеження визначали стан діастолічної функції ЛШ та ТНЛШ за рекомендаціями ASE/EACVI (2016) та наявність СНзФВ ЛШ за критеріями ЄТК (2016).
Результати та обговорення. Серед 72 обстежених пацієнтів без ФП нормальний ТНЛШ (група 1) визначений у 14 (19,4 %), підвищений — у 42 (58,8 %) хворих (група 3), не вдалося визначити у 16 (22,2 %) пацієнтів (група 2). Пацієнти всіх груп не відрізнялись за статтю, частотою ІМ в анамнезі, ожиріння, супутніх ЦД 2 типу, ХОЗЛ, ХХН, анемії. Хворі групи 1 і 2 не мали відмінностей за середніми величинами показників систолічної функції ЛШ і його ремоделювання, частотою гіпертрофії ЛШ (ГЛШ) (усі р > 0,05), у групі хворих з підвищенням ТНЛШ у спокої порожнина ЛШ, ТЗС, ІММЛШ були достовірно більшими, а ФВ ЛШ, ВТС — меншими (р < 0,01 та р < 0,05). За результатами проведення стрес-тесту у 37 хворих з Е/е′ у спокої < 13 у. о. (усі хворі групи 1 та 3, 7 хворих групи 3) Е/е′ при ФН перевищив 13 у. о. у 5 (35,7 %) хворих групи 1, 10 (62,5 %) хворих групи 2 та 7 (16,6 %) хворих групи 3. За критеріями ЄТК (2016) СНзФВ діагностували у всіх хворих групи 3 з підвищеним ТНЛШ за алгоритмом ASE/EACVI (2016) та в 13 (81,3 %) хворих групи 2 з невизначеним ТНЛШ.
Висновки. Підвищення ТНЛШ встановлено у 60 % пацієнтів з АГ, симптомами СН, ГЛШ, та ФВ ЛШ ≥ 50 %, у яких у 72,3 % випадків діагностовано СН ІІІ ФК за NYHA, а в 83,3 % — діагностично значуще підвищення Е/е′ > 13 у. о. у спокої. Нормальний ТНЛШ був у 19 %, в яких у 21 % випадків діагностовано СНзФВ ЛШ, а у 36 % — зростання Е/е′ > 13 при ФН. У пацієнтів з невизначеними результатами оцінки ТНЛШ, частота якої склала 21 %, показники структурно-функціонального стану серця в спокої були порівняними з такими в пацієнтів з нормальним ТНЛШ попри наявність СНзФВ ЛШ у 86,7 % та зростання Е/е′ > 13 при ФН у 67 % із них.