Український терапевтичний журнал http://utj.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання для терапевтів, фахівців сімейної медицини і загальної практики, висвітлює теоретичні та клінічні аспекти діагностики і лікування основних терапевтичних захворювань, проблеми поєднаної патології внутрішніх органів</p> <p>Заснований у 1998 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><img src="http://www.utj.com.ua/public/journals/479/fadeenko_utj_redaktor.jpg" width="116" height="174" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор:</strong> Галина Дмитрівна Фадєєнко, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, директор Національного інституту терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України, відомий український вчений у галузі внутрішньою медицини, секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів.</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання:</strong> Державна установа «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» (<a href="http://therapy.org.ua/">therapy.org.ua</a>), ПП «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 16646-5118ПР від 21.05.2010 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ПП «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong> Додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України 24.09.2020 № 1188 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef, 1findr, Dimensions, Scilit, Lens, Microsoft Academic, Naver, BASE, Worldcat, EuroPub, Sciencegate.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, «Наукова періодика України». Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статтям, опублікованим в «Українському терапевтичному журналу», присвоєються DOI – ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік.</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1605­-7295 (Print), 2522­-1175 (Online).</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UTJ.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://utj.com.ua">utj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> Private Enterprise INPOL LTM uk-UA Український терапевтичний журнал 1605-7295 COVID-19. Розуміння наслідків http://utj.com.ua/article/view/242203 <p>Нова коронавірусна інфекція, відома як SARS‑CoV‑2, вперше зареєстрована у&nbsp;китайському м. Ухань наприкінці 2019 р., призвела до тяжкої кризи та великої кількості летальних наслідків у&nbsp;світі. Процеси, які відбуваються в&nbsp;організмі при інфікуванні вірусом, дуже поліморфні та зачіпають усі органи та системи. Перший крок в&nbsp;інфікуванні&nbsp;— зв’язування вірусу з&nbsp;клітиною господаря через таргетний рецептор ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)‑2, внаслідок чого відбувається вірус‑індукована даун‑регуляція цих рецепторів, яка через низку сигнальних шляхів призводить до COVID‑зумовленого ушкодження органу або системи. У&nbsp;зв’язку з&nbsp;тим, що рецептори АПФ‑2 відіграють провідну роль як вхідні ворота для вірусу, розуміння вісі АПФ/рецептор до ангіотензину і&nbsp;АПФ‑2/MAS‑рецептор має важливе значення для вивчення ролі інфекції. В&nbsp;огляді розглянуто дані щодо пацієнтів з&nbsp;відстроченим одужанням від COVID‑19. Тривалий перебіг хвороби та інвалідизація часто характерні для госпіталізованих з&nbsp;приводу тяжкої і&nbsp;вкрай тяжкої форми хвороби. Не існує загальноприйнятого визначення «Long Covid», або постковідний стан, але для зручності умовно виділено підгострий стан, який триває понад 3&nbsp;тиж від початку захворювання, та хронічний, який триває понад 12 тиж. Серед патогенетичних особливостей розглянуто активацію ренін‑ангіотензин‑альдостеронової системи, системи цитокінів, антиоксидантної та прооксидантної системи, коагуляції, ендотеліальної дисфункції. Розуміння механізмів, які реалізуються при COVID‑19, дасть змогу в&nbsp;майбутньому доцільніше застосовувати лікувальні засоби на всіх етапах, що, можливо, дозволить запобігти ускладненням, тривалому існуванню наслідків інфекції та поліпшити якість життя пацієнтів. </p> О. В. Петюніна Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 67—72 67—72 10.30978/UTJ2021-3-67 Перспективи фармакотерапії серцевої недостатності: останні новини щодо омекамтиву мекарбілу http://utj.com.ua/article/view/242198 <p>Протягом останніх десятиріч триває активний науковий пошук лікарських засобів, здатних збільшити скоротливість міокарда та поліпшити перебіг серцевої недостатності (СН). Очолював перелік претендентів на клінічне застосування препарат з&nbsp;групи активаторів серцевого міозину&nbsp;— омекамтиву мекарбіл. Нині доведена здатність омекамтиву мекарбілу зв’язуватися лише з&nbsp;голівками молекул серцевого міозину без істотного впливу на міозин гладеньких або скелетних м’язів. Омекамтиву мекарбіл стабілізує передкрокову конформацію міозину, даючи змогу більшій кількості його голівок взяти участь у&nbsp;робочому кроці під час систоли.<br>Наведено результати декількох рандомізованих клінічних досліджень, у&nbsp;яких вивчали ефективність та безпечність омекамтиву мекарбілу при СН, ключовими з&nbsp;них є&nbsp;ATOMIC‑AHF, COSMIC‑HF та GALACTIC‑HF. У&nbsp;дослідженні ATOMIC‑AHF відзначено тенденцію до зниження ризику погіршення перебігу гострої СН протягом 7 днів, розвитку суправентрикулярних і&nbsp;шлуночкових аритмій. У&nbsp;дослідженні COSMIC‑HF доведена здатність омекамтиву мекарбілу підвищувати якість життя пацієнтів із СН зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка. Дослідження GALACTIC‑HF може стати поворотним моментом у&nbsp;медикаментозному лікуванні СН: вперше отримані клінічні докази здатності селективного активатора серцевого міозину омекамтиву мекрабілу поліпшувати скоротливу функцію міокарда, зменшувати виразність симптомів СН та знижувати ризик серцево‑судинної смерті у&nbsp;хворих зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.<br>Остаточні висновки щодо доцільності призначення омекамтиву мекарбілу при СН робити ще рано. Результати нових порівняльних рандомізованих клінічних досліджень, систематичних оглядів та метааналізів, можливо, змінять стандарти лікування цієї патології.</p> І. Г. Кравченко Ю. С. Рудик О. О. Меденцева Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 73—80 73—80 10.30978/UTJ2021-3-73 Швидкість поширення пульсової хвилі та її діагностичне значення при серцево-судинних захворюваннях. Огляд літератури та результати власних спостережень http://utj.com.ua/article/view/242201 <p>Протягом останнього десятиліття у&nbsp;зв’язку з&nbsp;невпинним зростанням смертності від серцево‑судинних захворювань науковці вивчали можливість раннього виявлення судинного ураження та шукали нові біомаркери. Відомо, що адекватна гемодинаміка визначається демпфувальними властивостями магістральних судин, тому особливий інтерес становлять їх пружньо‑еластичні властивості. Важливо виявити зміни структури артерій до появи клінічних симптомів судинного захворювання. Саме таким маркером є&nbsp;жорсткість стінки артерій. Один з&nbsp;головних методів вивчення властивостей артерій&nbsp;— визначення швидкості поширення пульсової хвилі, яка, за даними експертів, є&nbsp;незалежним предиктором серцево‑судинних ускладнень. Методи оцінки еластичності або жорсткості стінки артерій набувають дедалі більшої популярності, оскільки дають змогу оцінити не лише структуру, а&nbsp;й&nbsp;функцію судин. Для оцінки структурно‑функціонального стану великих судин застосовують прямі методи візуалізації (ультразвукове дослідження, магнітно‑резонансна томографія) та непрямі методики (контурний аналіз пульсової хвилі, плетизмографія, сфігмографія тощо). У&nbsp;клінічній і&nbsp;амбулаторній практиці найбільш затребуваними є&nbsp;неінвазивні, доступні та легко відтворювані методики. Наведено способи визначення підвищеної локальної та регіонарної жорсткості стінки артерій за допомогою таких апаратів, як Complior, SphygmoCor, PulsePen, «ПоліСпектр СПВ», VaSera‑1000 тощо. Однак є&nbsp;потреба в&nbsp;нових методах оцінки жорсткості стінки судин. Для спрощення та поліпшення визначення швидкості поширення пульсової хвилі нами запропоновано метод на основі фотоплетизмографії. Висвітлено головні переваги та недоліки, виявлені під час дослідження. Метою публікації є&nbsp;необхідність поінформувати лікарів про важливість дослідження жорсткості стінки артерії, найбільш поширені та затребувані в&nbsp;клінічній практиці способи її визначення, стани, за яких слід оцінювати судинну ригідність, існуючі обмеження, а&nbsp;також невирішені питання в&nbsp;цій галузі.</p> Н. А. Золотарьова І. І. Гуненко Д. Г. Парасківа Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 81—86 81—86 10.30978/UTJ2021-3-81 Особливості застосування мелатоніну в сучасних умовах — успішний досвід і нові можливості http://utj.com.ua/article/view/242181 <p>Представлено сучасні відомості щодо фізіологічних функцій і&nbsp;фармакологічних властивостей гормону мелатоніну. Розглянуто результати клінічних досліджень, що підтверджують ефективність мелатоніну в&nbsp;лікуванні безсоння різної етіології в&nbsp;осіб різного віку порівняно з&nbsp;іншими снодійними препаратами, при монотерапії та комбінованій терапії артеріальної гіпертензії, для регуляції циркадних ритмів при десинхронозах (змінах часових поясів, позмінній роботі, синдромах порушень фаз сну). Проаналізовано досвід застосування екзогенного мелатоніну при коронавірусній хворобі 2019 (COVID‑19). Огляд базується на результатах наукового пошуку у базах даних PubMed, Medline, Scopus за період 1997—2021 рр. за ключовими словами melatonin, therapeutic use, insomnia, hypertension, circadian rhythms disorders, COVID‑19.<br>Дані свідчать, що мелатонін є&nbsp;ефективним і&nbsp;безпечним засобом, який може бути рекомендований у&nbsp;всіх випадках порушень сну та застосовуватися у&nbsp;хворих будь‑якого віку із супутніми патологіями або без таких. Він має високий ступінь переносності та добре поєднується з&nbsp;іншими препаратами. Відзначено ефективність і&nbsp;безпечність мелатоніну при одночасному використанні з&nbsp;гіпотензивними, цукрознижувальними та протизапальними препаратами в&nbsp;осіб похилого та середнього віку з&nbsp;артеріальною гіпертензією. Завдяки протизапальним, імунорегуляторним, антиоксидантним ефектам мелатонін знижує ризик зараження, запалення та окисний стрес при розвитку захворювання, зміцнює здоров’я в&nbsp;осіб групи ризику, має нейропротекторний ефект у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;COVID‑19, може бути ад’ювантом для посилення вакцин проти SARS‑CoV‑2. Як антиоксидантний і&nbsp;протизапальний засіб протидіє гострому пошкодженню легень/гострому респіраторному дистрес‑синдрому, спричиненому вірусними та бактеріальними інфекціями. <br>Препарат мелатоніну&nbsp;— «Мелафреш» («Прайм Хелс ЛТД», Канада) є&nbsp;ефективним доповненням до терапії порушень сну різної етіології, особливо тих, що виникають через неузгодженість циркадного ритму, засобом, який запобігає або зменшує десинхронози циркадних ритмів, порушення добових циклів сон/неспання, зменшує кількість епізодів пробудження вночі, відновлює повноцінний сон після психоемоційних перевантажень і&nbsp;стресів, сприяє легкому пробудженню. Перевагою «Мелафрешу» є&nbsp;форма випуску (сублінгвальні таблетки), що підвищує його біодоступність та концентрацію в&nbsp;крові.</p> Н. К. Свиридова І. О. Бєлкіна Н. О. Карпенко Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 47—59 47—59 10.30978/UTJ2021-3-47 Фітотерапія при захворюваннях органів дихання: минуле і сьогодення. Огляд літератури http://utj.com.ua/article/view/240130 <p>Гострі та хронічні захворювання органів дихання є однією з провідних причин смерті в світі. Приєднання коронавірусної хвороби (COVID‑19) погіршує перебіг захворювань як бронхолегеневого апарату, так і інших систем та органів, зокрема, дихальної, серцево‑судинної, сечовидільної, гастроентерологічної тощо. Існує низка лікарських препаратів натурального походження з багатогранною метаболічною і поліорганною дією, застосування яких пов’язане з мінімальними ризиками, здебільшого зумовленими лише індивідуальною непереносністю окремих компонентів.</p> <p><strong>Мета</strong> — проаналізувати сучасні можливості фітотерапії захворювань органів дихання, зокрема COVID‑19.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено інформаційний пошук джерел у друкованих та електронних виданнях, пошукових наукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння і узагальнення.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що при лікуванні рослинними засобами спостерігається краща переносність, менша частота розвитку побічних явищ та ускладнень. Їм притаманні висока біологічна активність і широкий терапевтичний індекс. Вважається, що використання фітотерапії як допоміжного лікування або підтримувальної терапії є обґрунтованим. Монотерапія окремими лікарськими рослинами не так ефективна, як їх комбінація. Використання екстрактів декількох лікарських рослин є доцільнішим у разі тривалого застосування, оскільки мають значення склад, доза, синергізм, комплаєнс, мінімальний рівень побічних явищ та м’який терапевтичний ефект. На фармацевтичному ринку України є багато вітчизняних та імпортних рослинних засобів, які використовують при гострих і хронічних захворюваннях органів дихання. Одним з них є «Бронхілор» («Біохелс Інтернешнл ГмбХ», Німеччина), який містить ектракти чебрецю, ісландського моху, первоцвіту та бамбука тростяного. Він чинить місцеву дію як антисептик, формує захисну плівку рецепторів бронхо‑легеневого тракту, активує діяльність миготливого епітелію, діє як експекторант. Публікації китайських вчених свідчать про доцільність використання фітотерапії в гострий період COVID‑19 та при постковідному синдромі.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Сучасні полікомпонентні фітотерапевтичні засоби відіграють важливу роль у комплексному лікуванні гострих і хронічних захворювань органів дихання. Потребує додаткового дослідження застосування фітотерапії, зокрема «Бронхілору», як підтримувальної терапії при постковідній реабілітації пацієнтів з ураженням органів дихання.</p> О. І. Федів В. М. Багрій Л. О. Волошина Л. Д. Кушнір В. В. Вівсянник К. В. Ферфецька Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 60—66 60—66 10.30978/UTJ2021-3-60 Саркоїдоз — мультисистемність ураження і складнощі діагностики http://utj.com.ua/article/view/242178 <p>На клінічному прикладі маніфестації саркоїдозу у&nbsp;молодого чоловіка розглянуто особливості клінічної симптоматики та складнощі діагностики цього захворювання. Саркоїдоз є&nbsp;рідкісним мультисистемним запальним гранульоматозним захворюванням невстановленої етіології. Поширеність саркоїдозу, за даними різних авторів, становить від 7,5 до 64,0 випадків на 100 тис. населення. Клінічні вияви саркоїдозу залежать від кількості уражених органів, ступеня їх структурно‑функціональних порушень і&nbsp;виразності загальнозапальних симптомів. Найчастіше до процесу залучаються внутрішньогрудні лімфатичні вузли, легені, шкіра та очі. Ураження скелетно‑м’язової системи трапляється рідко, 10 — 15&nbsp;% пацієнтів із саркоїдозом мають асоційовану артропатію. В&nbsp;статті особливу увагу приділено важливості оцінки суглобового синдрому та візуалізації органів грудної порожнини, а&nbsp;також оцінці динаміки змін прогресування хвороби. Висвітлено зміни лабораторних показників і&nbsp;даних інструментальних методів діагностики. Проведено аналіз даних літератури щодо саркоїдозу. Наголошено на обмеженості сучасних методів діагностики, а&nbsp;також на неспецифічності клінічних виявів. Лікар має змогу спиратися лише на результати гістологічних досліджень або візуалізації за допомогою комп’ютерної томографії та ядерної магнітно‑резонансної томографії. Симптомокомплекс, відомий як синдром Лефгрена, маніфестує комбінацією шкіряних виявів, внутрішньогрудної лімфаденопатії та суглобового синдрому. Трапляється дуже рідко. У&nbsp;наведеному клінічному випадку як базисну терапію використано медрол у&nbsp;дозі 16 мг/ добу. Терапія глюкокортикостероїдами була асоційована з&nbsp;позитивною динамікою клінічних та лабораторних показників, зменшенням розміру новоутворення середостіння та поліпшенням самопочуття пацієнта.</p> <p>&nbsp;</p> Г. С. Ісаєва О. О. Буряковська Т. І. Пиун Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 41—46 41—46 10.30978/UTJ2021-3-41 Можливість застосування левотироксину у хворих із серцевою недостатністю http://utj.com.ua/article/view/241977 <p>Мета&nbsp;— вивчити вплив застосування левотироксину на перебіг серцевої недостатності у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;автоімунним тиреоїдитом.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У&nbsp;дослідження було залучено 218 хворих із серцевою недостатністю (СН) на тлі післяінфарктного кардіосклерозу. Із них 109&nbsp;(50,0&nbsp;%) у&nbsp;зв’язку з&nbsp;гіпотиреозом, котрий розвинувся на тлі автоімунного тиреоїдиту, протягом 2 років до залучення в&nbsp;дослідження отримували левотироксин (ЛТ) в&nbsp;індивідуально підібраних дозах та на момент залучення в&nbsp;дослідження мали еутиреоїдний стан. Визначали рівень тиреотропного гормону, вільних трийодтироніну і&nbsp;тироксину, реверсивного трийодтироніну. Проводили ехокардіоскопію та ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Вивчали перебіг СН протягом 2 років.</p> <p><strong>Результати.</strong> Хворі, котрі отримували ЛТ, порівняно з&nbsp;пацієнтами, які не застосовували цей препарат, мали менші розміри (кінцеводіастолічний і&nbsp;кінцевосистолічний) та об’єм (кінцеводіастолічний і&nbsp;кінцевосистолічний) лівого шлуночка (ЛШ) та на 22,9&nbsp;% більшу величину фракції викиду (ФВ) ЛШ (р&nbsp;=&nbsp;0,0001), нижчий на 26,3&nbsp;% сироватковий рівень N‑термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (р&nbsp;=&nbsp;0,009). У&nbsp;підгрупі хворих, які приймали ЛТ у&nbsp;дозі від 0,1 до 0,69 мкг/ кг маси тіла, ФВ ЛШ не відрізнялася від такої пацієнтів, котрі не застосовували цей препарат. При використанні дози 0,7 — 1,19 мкг/ кг маси тіла ФВ ЛШ була більшою порівняно з&nbsp;пацієнтами, які не приймали ЛТ (на 37,9&nbsp;%), та хворими, які отримували ЛТ у&nbsp;дозі 0,1 — 0,33 мкг/ кг маси тіла (на 36,9&nbsp;%). Найвищою ФВ ЛШ була у&nbsp;пацієнтів, які приймали ЛТ у&nbsp;дозі&nbsp;&gt;&nbsp;1,20 мкг/ кг маси тіла. Прийом ЛТ протягом 2 років знижував ризик повторної госпіталізації з&nbsp;приводу декомпенсації СН (відношення шансів&nbsp;— 0,490&nbsp;(95&nbsp;% довірчий інтервал: 0,281 — 0,857), р&nbsp;=&nbsp;0,018). За допомогою ROC‑аналізу встановлено, що ризик повторної госпіталізації хворих на СН з&nbsp;приводу декомпенсації захворювання знижувався при застосуванні ЛТ у&nbsp;дозі &gt;&nbsp;0,53&nbsp;мкг/ кг маси тіла (чутливість&nbsp;— 56,62&nbsp;%, специфічність&nbsp;— 60,98&nbsp;%, р&nbsp;=&nbsp;0,016).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Застосування ЛТ у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;автоімунним тиреоїдитом при СН мало дозозалежний позитивний вплив на ФВ ЛШ. Найбільше значення ФВ ЛШ зареєстрували у&nbsp;хворих, які приймали ЛТ у&nbsp;дозі&nbsp;&gt;&nbsp;1,2 мкг/ кг маси тіла. Використання ЛТ у&nbsp;дозі&nbsp;&gt;&nbsp;0,53 мкг/ кг маси тіла при нетоксичному зобі сприяло статистично значущому зниженню частоти повторної госпіталізації у&nbsp;зв’язку з&nbsp;декомпенсацією СН протягом 2 років.</p> <p>&nbsp;</p> С. М. Пивовар Ю. С. Рудик Л. В. Паніна Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 5—10 5—10 10.30978/UTJ2021-3-5 Асоціації індексу інсулінорезистентності METS‑IR зі складовими кардіометаболічного ризику у пацієнтів з гіпертонічною хворобою http://utj.com.ua/article/view/242104 <p>&nbsp;</p> <p><strong>Мета</strong> — уточнити можливі асоціації індексу інсулінорезистентності (ІР) METS‑IR з&nbsp;рівнем артеріального тиску (АТ), параметрами вісцерального ожиріння (ВО), показниками ліпідного, вуглеводного і&nbsp;пуринового обміну в&nbsp;осіб з&nbsp;гіпертонічною хворобою (ГХ)&nbsp;— представників неорганізованої популяції Харківського регіону.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено ретроспективне дослідження даних 165 пацієнтів (74&nbsp;(44,8&nbsp;%) жінок і&nbsp;91&nbsp;(55,1&nbsp;%) чоловіка віком від 20 до 65 років (середній вік&nbsp;— (56,42&nbsp;±&nbsp;1,18) року) з&nbsp;ГХ I — II стадії, які перебували на обстеженні та лікуванні в&nbsp;клініці Національного інституту терапії імені Л.&nbsp;Т. Малої НАМН України. Неускладнена ГХ поєднувалася зі складовими кардіометаболічного ризику (КМР) (надлишковою масою тіла (НМТ), ВО, порушенням толерантності до глюкози, гіперурикемією, неалкогольною жировою хворобою печінки та дисліпопротеїнемією). Осіб з&nbsp;цукровим діабетом 2&nbsp;типу в&nbsp;дослідження не залучали. Із історій хвороби пацієнтів вибирали дані антропометричних вимірювань, зокрема індекс маси тіла (ІМТ), на підставі якого за відомими формулами обчислювали параметри ВО (відсоток жирових відкладень (ВЖВ), загальна маса жиру (ЗМЖ), індекс маси жиру (ІМЖ)), а&nbsp;також дані про АТ, виміряний за методом С.&nbsp;М. Короткова, вміст глюкози і&nbsp;сечової кислоти (СК) у&nbsp;сироватці крові, визначений відповідно глюкозооксидазним і&nbsp;фосфорновольфрамовим методами. Аналіз стану ліпідного обміну проведено за показниками ліпідного профілю (загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїнів високої густини (ХС ЛПВГ), тригліцериди (ТГ), холестерин ліпопротеїнів дуже низької густини (ХС ЛПДНГ), холестерин ліпопротеїнів низької густини (ХС ЛПНГ), коефіцієнт атерогенності (КА), холестерин (ХС) не‑ЛПВГ (різниця між ЗХС і&nbsp;ХС ЛПВГ)). Також обчислювали величину ліпідних співвідношень, за якими можна оцінити функціонування ліпідотранспортних систем (прямого транспорту ХС, зворотного транспорту ХС і&nbsp;ліпопротеїнліполізу), що тісно асоціюються з&nbsp;ІР.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що в&nbsp;осіб з&nbsp;ГХ у&nbsp;поєднанні з&nbsp;НМТ і&nbsp;ВО вторинні порушення ліпідного обміну більшою мірою, ніж глікемія та урикемія, підвищують КМР, що підтверджується кореляцією індексу METS‑IR з&nbsp;показниками ліпідного обміну і&nbsp;ліпідними співвідношеннями, які характеризують стан систем прямого, зворотного транспорту ХС та ліпопротеїнліполізу. Показано, що у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;ГХ і&nbsp;ВО порівняно з&nbsp;особами, що мають НМТ, спостерігаються виразніші розлади в&nbsp;системі ліпопротеїнліполізу ТГ‑вмісних ЛПДНГ, які призводять до зменшення утворення ЛПВГ, порушення зворотного транспорту ХС та поєднуються з&nbsp;підвищенням індексу METS‑IR. Незалежно від ІР суттєвих кореляцій індексу METS‑IR з&nbsp;рівнем АТ, сироватковим вмістом глюкози, параметрами ВО (ІМТ, ВЖВ, ЗМЖ, ІМЖ) в&nbsp;осіб з&nbsp;НМТ і&nbsp;ВО не виявлено. Зафіксовано слабку асоціацію індексу METS‑IR із сироватковим вмістом СК (r&nbsp;=&nbsp;0,337; p&nbsp;=&nbsp;0,004 для НМТ і&nbsp;r&nbsp;=&nbsp;0,301; p&nbsp;=&nbsp;0,004 для ВО). Однак за наявності ІР в&nbsp;осіб з&nbsp;НМТ виявлено асоціації індексу METS‑IR з&nbsp;віком (r&nbsp;=&nbsp;0,391; p&nbsp;=&nbsp;0,029), ВЖВ (r&nbsp;=&nbsp;0,544; p&nbsp;=&nbsp;0,002), ЗМЖ (r&nbsp;=&nbsp;0,436; p&nbsp;=&nbsp;0,014), ІМЖ (r&nbsp;=&nbsp;0,513; p&nbsp;=&nbsp;0,003) і&nbsp;вмістом у&nbsp;крові СК (r&nbsp;=&nbsp;0,443; p&nbsp;=&nbsp;0,013).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Індекс METS‑IR для оцінки КМР і&nbsp;наявності ІР доцільно визначати в&nbsp;осіб без цукрового діабету 2&nbsp;типу з&nbsp;ІМТ&nbsp;&gt;&nbsp;25 кг/м<sup>2</sup>, гіпертригліцеридемією і/або низьким вмістом ХС ЛПВГ у&nbsp;сироватці крові незалежно від рівня глікемії.</p> <p>&nbsp;</p> В. А. Чернишов А. О. Несен О. В. Бабенко Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 11—20 11—20 10.30978/UTJ2021-3-11 Вміст фактора росту фібробластів-23 у сироватці крові хворих на діабетичну нефропатію та його прогностична роль у розвитку ураження нирок http://utj.com.ua/article/view/242127 <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— визначити рівень фактора росту фібробластів‑23 (FGF‑23) у&nbsp;сироватці крові хворих на діабетичну нефропатію у&nbsp;поєднанні з&nbsp;гіпертонічною хворобою та вивчити його прогностичну роль при діабетичній нефропатії.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 86 пацієнтів з&nbsp;діабетичною нефропатією і&nbsp;гіпертонічною хворобою, 29 хворих на гіпертонічну хворобу та 30 здорових осіб (конт­рольна група). Швидкість клубочкової фільтрації розраховували за формулою CKD‑EPI (KDIGO 2012). Вміст FGF‑23 у&nbsp;сироватці крові визначали імуноферментним методом, концентрацію кальцію та фосфору&nbsp;— з&nbsp;використанням набору реагентів фірми «Cormay» (Польща). Прогностичну роль FGF‑23 вивчали за допомогою ROC‑аналізу.</p> <p><strong>Результати.</strong> У&nbsp;пацієнтів з&nbsp;діабетичною нефропатією у&nbsp;поєднанні з&nbsp;гіпертонічною хворобою рівень FGF‑23 вище порівняно з&nbsp;хворими на гіпертонічну хворобу (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,001) та практично здоровими особами (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,001). У&nbsp;пацієнтів з&nbsp;коморбідною патологією відзначено прогресивне підвищення вмісту FGF‑23, яке залежало від стадії захворювання. Найвищий рівень FGF‑23 виявлено у&nbsp;хворих на діабетичну нефропатію IV стадії та гіпертонічну хворобу. Установлено наявність кореляційних зв’язків між концентрацією FGF‑23 та рівнем фосфору і&nbsp;показниками функціонального стану нирок у&nbsp;хворих на діабетичну нефропатію та гіпертонічну хворобу. Отримано дані щодо прогностичної ролі FGF‑23 при коморбідності діабетичної нефропатії та гіпертонічної хвороби. Визначено прогностично несприятливий для розвитку нефропатії рівень FGF‑23 у&nbsp;сироватці крові.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Отримані дані свідчать про доцільність визначення FGF‑23 у&nbsp;сироватці крові хворих на діабетичну нефропатію як раннього діагностичного маркера мінеральних порушень та прогнозу розвитку нефропатії.</p> <p>&nbsp;</p> І. І. Топчій Ю. С. Якименко В. Ю. Гальчинська П. С. Семенових Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 21—27 21—27 10.30978/UTJ2021-3-21 Контроль бронхіальної астми, асоційованої з ожирінням, залежно від віку дебюту та Arg16Gly поліморфізму гена β2-адренорецептора http://utj.com.ua/article/view/233183 <p><strong>Мета</strong> — вивчити рівень контролю ранньої та пізньої бронхіальної астми (БА), асоційованої з ожирінням, залежно від Arg16Gly поліморфізму гена b<sub>2</sub>‑адренорецептора (b<sub>2</sub>‑АР).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 553 хворих на БА та 95 практично здорових осіб. Пацієнтів розподілили на дві клінічні групи залежно від віку дебюту БА: 282 хворих із пізнім дебютом астми та 271 — із раннім початком. Визначення Arg16Gly поліморфізму гена b<sub>2</sub>‑АР проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з аналізом рестрикційних фрагментів. Для оцінки контролю БА використовували опитувальник ACQ‑5. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою програми SPSS‑17.</p> <p><strong>Результати.</strong> Повний контроль астми був у 189 (34,2 %) пацієнтів, частковий — у 162 (29,3 %), відсутній — у 202 (36,5 %). Серед хворих на БА 152 (27,5 %) мали нормальну масу тіла, 206 (37,3 %) — зайву масу тіла, 195 (35,2 %) — ожиріння. В усіх пацієнтів верифіковано вісцеральний тип ожиріння. Результати аналізу контролю залежно від індексу маси тіла показали статистично значущо нижчий його рівень у хворих на БА з ожирінням порівняно із пацієнтами з нормальною та зайвою масою тіла (всі р = 0,001). Рівень контролю був нижчим у хворих на ранню БА з ожирінням порівняно із пізньою БА (р = 0,33). Виявлено залежність рівня контролю від Arg16Gly поліморфізму гена b<sub>2</sub>‑АР у хворих на ранню БА з ожирінням. За наявності генотипу Gly/Gly за Arg16Gly поліморфізмом гена b<sub>2</sub>‑АР рівень контролю у хворих на ранню БА був статистично значущо нижчим порівняно із таким у носіїв генотипів Arg/Gly і Arg/Arg. Контроль пізньої БА не залежав від Arg16Gly поліморфізму гена b<sub>2</sub>‑АР.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виявлено нижчий рівень контролю у хворих на БА з ожирінням порівняно з пацієнтами з нормальною та зайвою масою тіла. Загальна оцінка контролю є нижчою у хворих із ранньою БА з ожирінням порівняно із пізньою БА. Рівень контролю залежав від Arg16Gly поліморфізму гена b<sub>2</sub>‑АР лише у хворих на ранню БА з ожирінням. Генотип Gly/Gly за Arg16Gly поліморфізмом гена b<sub>2</sub>‑АР асоціювався з нижчим рівнем контролю у хворих на ранню БА.</p> <p> </p> В. В. Качковська Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 28—34 28—34 10.30978/UTJ2021-3-28 Ефективність корекції оксидантного стресу при неалкогольному стеатогепатиті та діабетичній хворобі нирок у хворих на цукровий дібет 2 типу http://utj.com.ua/article/view/242163 <p><strong>Мета&nbsp;—</strong> дослідити стан оксидантно‑антиоксидантного гомеостазу, інтенсивність апоптозу гепатоцитів за вмістом у крові цитокератину‑18 у хворих на неалкогольний стеатогепатит, цукровий діабет типу 2 залежно від стадії діабетичної хвороби нирок та вивчити вплив комплексу засобів на дані чинники.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Проведено дослідження в&nbsp;динаміці лікування у&nbsp;75 хворих на неалкогольний стеатогепатит із цукровим діабетом 2&nbsp;типу та діабетичною хворобою нирок І — ІІІ стадії. Залежно від лікування хворих розподілили на дві групи: контрольну (n&nbsp;=&nbsp;37), яка отримувала гіпокалорійну дієту з&nbsp;урахуванням обмежень дієти №&nbsp;9, для лікування активного неалкогольного стеатогепатиту&nbsp;— есенціальні фосфоліпіди («Ессенціалє форте Н» у&nbsp;дозі 300 мг по 2 капс. тричі на добу) впродовж 30 днів, для лікування супутнього цукрового діабету 2&nbsp;типу та гіперліпідемії&nbsp;— метформіну гідрохлорид («Метформін‑Тева») у&nbsp;дозі 1000 мг/добу, розувастатин («Розувастатин‑Тева») у&nbsp;дозі 5 мг/добу впродовж 30 днів, та основну групу (n&nbsp;=&nbsp;38), яка, окрім аналогічних дієтичних рекомендацій, гіпоглікемізувальної та гіполіпідемічної терапії, есенціальних фосфоліпідів упродовж місяця, отримувала препарат кверцетину та повідону («Корвітин») у&nbsp;дозі 500 мг внутрішньовенно у&nbsp;100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду впродовж 10 днів. Середній вік пацієнтів становив (54,7&nbsp;±&nbsp;3,56) року. Групи хворих були рандомізовані за віком, співвідношенням статей і&nbsp;тривалістю захворювання.</p> <p><strong>Результати.</strong> До лікування у&nbsp;хворих обох груп установлено наявність&nbsp; оксидантного стресу значного ступеня, який супроводжувався накопиченням у&nbsp;крові проміжних та кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків. Вміст малонового альдегіду в&nbsp;плазмі крові перевищував референтні значення в&nbsp;2,1 разу (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05). Стан системи антиоксидантного захисту був розбалансований. Рівень у&nbsp;крові глутатіону відновленого був нижчим щодо показника практично здорових осіб у&nbsp;1,7 разу (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05), активність глутатіонпероксидази&nbsp;— в&nbsp;1,3 разу (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,05), що пояснює високу інтенсивність&nbsp; оксидантного стресу в&nbsp;обстежених хворих.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У&nbsp;хворих на цукровий діабет 2&nbsp;типу за наявності діабетичної хвороби нирок з&nbsp;коморбідним перебігом неалкогольного стеатогепатиту спостерігається значне зростання інтенсивності&nbsp; оксидантного стресу, вмісту в&nbsp;крові проміжних і&nbsp;кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів та окисної модифікації білків у&nbsp;1,9 — 2,3 разу (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,05).</p> О. С. Хухліна З. Я. Коцюбійчук А. А. Антонів Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2021-10-13 2021-10-13 3 35—40 35—40 10.30978/UTJ2021-3-35