Український терапевтичний журнал http://utj.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання для терапевтів, фахівців сімейної медицини і загальної практики, висвітлює теоретичні та клінічні аспекти діагностики і лікування основних терапевтичних захворювань, проблеми поєднаної патології внутрішніх органів</p> <p><span style="color: #7e132d;">Заснований у 1998 році</span></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><img src="http://www.utj.com.ua/public/journals/479/fadeenko_utj_redaktor.jpg" width="116" height="174" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор:</strong> Галина Дмитрівна Фадєєнко, доктор медичних наук, професор, директор Національного інституту терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України, відомий український вчений у галузі внутрішньою медицини, секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів.</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання:</strong> Державна установа «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» (<a href="http://therapy.org.ua/">therapy.org.ua</a>), ПП «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 16646-5118ПР від 21.05.2010 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ПП «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong> Додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України 24.09.2020 № 1188 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, «Наукова періодика України». Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статтям, опублікованим в «Українському терапевтичному журналу», присвоєються DOI – ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік.</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1605­-7295 (Print), 2522­-1175 (Online).</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UTJ.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://utj.com.ua">utj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> Private Enterprise INPOL LTM uk-UA Український терапевтичний журнал 1605-7295 Akkermansia mucinifila — роль у порушенні метаболізму http://utj.com.ua/article/view/222362 Наголошено на важливості ролі кишкового мікробіому в регуляції метаболізму хазяїна. Наведено сучасні уявлення про роль одного з представників кишкового мікробіому людини –Akkermansia muciniphila (філ Verrucomicrobia) у патогенетичних механізмах хронічних неінфекційних захворювань, які асоціюються з порушеннями метаболізму. Показано вікові і анатомічні особливості рівня колонізації Akkermansia muciniphila. Описано її муциндеградирувальні властивості та їх роль у продукції коротколанцюгових жирних кислот. Показано можливість Akkermansia muciniphila створювати в екосистемі кишечника метаболічні перехресні взаємодії, що значно впливає на склад мікробіому кишечника. Цей мікроорганізм виробляє екстрацелюлярні везикули, які впливають на імунні реакції в організмі хазяїна та бар’єрну функцію кишечника. Продемонстровано зв’язок між рівнем їх вироблення і масою тіла та толерантністю до глюкози. Наведено факти участі білків зовнішньої мембрани Akkermansia muciniphila в модуляції імунних реакцій. Звернено увагу на здатність впливу білків зовнішньої мембрани на імунні реакції навіть у пастеризованих Akkermansia muciniphila, яка більше виражена, ніж у живих бактерій, що відкриває перспективи для розроблення нових лікарських засобів на їх основі. Показано, що автоклавування усуває вплив на організм білків поверхневої мембрани. Наведено дані щодо зміни рівня колонізації Akkermansia muciniphila за наявності метаболічно асоційованих захворювань як у тварин, так і у людей. Описано результати досліджень застосування Akkermansia muciniphila в експериментальних моделях для лікування метаболічно асоційованих захворювань і перспективи її використання як пробіотичного препарату нового рівня. Наведено дані щодо безпечності її застосування. Показано роль поліфенолів у потенціюванні посилення колонізації Akkermansia muciniphila. G. D. Fadieienko O. Y. Gridnyev Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 55 62 10.30978/UTJ2020-4-55 Підходи до лікування синдрому Шегрена: дані рекомендацій та огляд літератури http://utj.com.ua/article/view/222373 Первинний синдром Шегрена — хронічне автоімунне захворювання невідомої етіології зі специфічною схильністю до виникнення запалення екзокринних залоз. Для цього захворювання характерна наявність сухого синдрому і системних виявів, зокрема запального артриту, ураження шкіри, гематологічних порушень, невропатій, інтерстиціального захворювання легень. Системні вияви трапляються у 70 % пацієнтів із первинним синдромом Шегрена. Крім того, для таких пацієнтів характерний високий ризик розвитку В-клітинної лімфоми (5 — 10 %). За останнє десятиліття опубліковано настанови з ведення пацієнтів з первинним синдромом Шегрена, які ґрунтуються на систематичних оглядах, за участю як експертів, так і пацієнтів.<br />Огляд літератури, присвячений лікуванню синдрому Шегрена, ґрунтується на аналізі сучасних рекомендацій, систематичних оглядів і клінічних досліджень. Стратегія лікування спрямована на полегшення симптомів, стимулювання секреції, запобігання пошкодженню і пригнічення активності системного захворювання. Терапією першої лінії для лікування синдрому сухого ока має бути заміна обсягу та лубрикація з використанням препаратів штучної сльози та очних гелів, основними складовими яких мають бути лубриканти з полімерною основою або агентами. При залученні у патологічний процес внутрішніх органів глюкокортикоїди слід використовувати в мінімальній дозі та протягом періоду, необхідного для конт­ролю активного системного захворювання. Можна розглянути проведення пульс-терапії метилпреднізолоном з подальшими призначенням дози 0,5 мг/кг маси тіла на добу або менше як індукційну терапію у разі тяжких виявів та &lt; 0,5 мг/кг маси тіла на добу у разі помірних або менш тяжких виявах. Метотрексат вважають препаратом вибору для пацієнтів зі значним запальним артритом. Системний органоспецифічний терапевтичний підхід у разі первинного синдрому Шегрена полягає в послідовному (або комбінованому) застосуванні глюкокортикоїдів, імунодепресантів і біологічних препаратів. Ye. D. Yehudina S. A. Trypilka Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 63 74 10.30978/UTJ2020-4-63 Сучасні фітотерапевтичні підходи до вдосконалення комплексного лікування хворих з явищами синдрому подразненого кишечника та дисбіозу в контексті коморбідних процесів (огляд літератури та власні дослідження) http://utj.com.ua/article/view/222470 <strong>Мета —</strong> висвітлити нові відомості про механізми виникнення синдрому подразненого кишечника (СПК) і дисбіозу кишечника (ДК) у разі коморбідності та можливості вдосконалення їх комплексного лікування з використанням полікомпонентних рослинних лікарських засобів.<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> Здійснено науковий пошук у сучасних друкованих виданнях та наукових базах, Державному реєстрі лікарських засобів України. Наведено результати власних досліджень з використанням полікомпонентних рослинних лікарських засобів при СПК і ДК.<br /><strong>Результати.</strong> Сучасні наукові дані свідчать про патогенетичну роль мікрофлори кишечника у виникненні найпоширеніших захворювань внутрішніх органів та взаємний несприятливий вплив інших дигестивних та екстрадигестивних коморбідних захворювань на вияви, перебіг та результати лікування СПК і ДК у віковому аспекті. Коморбідність, кількість якої зростає з віком, міжсистемно і клінічно вираженіша, поглиблює та ускладнює патогенетичні взаємозв’язки із СПК і ДК та потребує доповнень до загальновизнаних принципів лікування СПК і ДК з урахуванням патогенетичної картини в системі травлення, а також судинних та імунологічних порушень. Автори на підставі аналізу літератури з фітотерапії та фармацевтичного ринку України апробували на великому контингенті хворих (n = 680) із СПК, ДК та коморбідними процесами чотири полікомпонентні фітозасоби з різнонаправленими механізмами диференційованої дії відповідно до виявлених клінічно-вікових коморбідних порушень. Досягнуто поліпшення загальних результатів комплексного лікування хворих у вигляді прискорення регресу клінічних виявів хвороб, зменшення частоти рецидивів, подовження тривалості ремісій.<br /><strong>Висновки.</strong> Слід ураховувати патогенетичні особливості формування СПК і ДК в осіб молодого, зрілого, літнього та старечого віку з наявністю вікових коморбідних процесів щодо клінічної картини, судинно-метаболічного, імунологічного стану та прогнозу. Для підвищення ефективності лікування слід додатково до існуючих стандартів лікування призначати полікомпонентні рослинні лікарські засоби з різноспрямованими системними механізмами дії. O. I. Voloshyn L. O. Voloshyna V. L. Vasiuk M. V. Patratiy Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 75 82 10.30978/UTJ2020-4-75 Асоціація між біологічним віком, клініко-біохімічними показниками, виявами когнітивних порушень і показниками здоров’я у пацієнтів з артеріальною гіпертензією http://utj.com.ua/article/view/221972 <strong>Мета —</strong> визначити зв’язок між біологічним віком (БВ), клініко-біохімічними параметрами, когнітивними функціями і суб’єктивною оцінкою здоров’я в осіб з артеріальною гіпертензією (АГ) і кардіоваскулярним ризиком низьких градацій.<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 95 пацієнтів (50 чоловіків і 45 жінок) середнім віком 43,8 року (від 25,0 до 59,8 років). Пацієнтів розподілили на дві групи: конт­рольну — 24 пацієнти без АГ та основну — 71 пацієнт з АГ 1 — 2-го ступеня 1 — 2-ї стадії з низьким і помірним кардіоваскулярним ризиком. У кожній групі виділили дві підгрупи: 25 — 44 і 45 — 60 років. У всіх пацієнтів визначали клініко-біохімічні та антропометричні показники, БВ за методом О.Г. Горєлкіна і Б.Б. Пінхасова, вираженість когнітивних дисфункцій за даними опитувальників Montreal Cognitive Assessment (MoCA) і Digit Symbol Substitution Test (DSS) і стан здоров’я за результатами анкетування European Quality of Life Questionnaire (EQ-5D).<br /><strong>Результати.</strong> Виявлено статистично значущі відмінності між пацієнтами основної та контрольної групи за БВ (p = 0,000), масою тіла (p = 0,016), індексом маси тіла (p = 0,02), обводом талії (p = 0,001) і стегон (p = 0,013). При аналізі розподілу значень параметрів у пацієнтів віком від 25 до 45 років з АГ і без неї встановлено статистично значущі відмінності за БВ (p = 0,025), масою тіла (p = 0,009), індексом маси тіла (p = 0,048), обводом талії (p = 0,007), рівнем тригліцеридів (p = 0,025), холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини (p = 0,025), холестерину ліпопротеїнів високої густини (p = 0,000), коефіцієнтом атерогенності (p = 0,001), вмістом креатиніну (p = 0,007) і результатами за MoCA (p = 0,000). У пацієнтів основної групи віком від 45 до 60 років виявлено статистично значущі відмінності за рівнем загального холестерину (p = 0,002), тригліцеридів (p = 0,015), холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини (p = 0,042), холестерину ліпопротеїнів низької густини (p = 0,042), коефіцієнтом атерогенності (p = 0,010), результатами тесту DSS (p = 0,000) і підвищений рівень аланінамінотрансферази (p = 0,021). Зниження когнітивних функцій у пацієнтів з АГ порівняно з контрольною групою (p &lt; 0,05) відзначено за результатами опитувальника MoCA в осіб молодого віку і за тестом DSS в осіб середнього віку. Оцінка БВ продемонструвала наявність зв’язку з результатами тесту DSS і показниками здоров’я у пацієнтів як молодого віку, так і середнього.<br /><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів з АГ і низьким кардіоваскулярним ризиком не лише середнього, а й молодого віку можуть формуватися когнітивні порушення. У пацієнтів молодого віку для їх виявлення ефективним може бути використання опитувальника MoCA, а в осіб середнього віку — DSS. Біологічний вік можна використовувати як індикатор порушень стану здоров’я у пацієнтів з АГ як молодого, так і середнього віку. O. V. Kolesnikova O. E. Zaprovalna A. O. Radchenko A. V. Potapenko Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 5 15 10.30978/UTJ2020-4-5 Ефективність диференційованого підходу при виборі подвійної антитромбоцитарної терапії залежно від поліморфізму G634C гена ВЕФР-A при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST http://utj.com.ua/article/view/221994 <strong>Мета —</strong> оцінити ефективність диференційованого підходу при виборі подвійної антитромбоцитарної терапії залежно від поліморфізму G634C (rs 2010963) гена васкулоендотеліального фактора росту А при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST.<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> У дослідження було залучено 135 пацієнтів. Групу конт­ролю утворили 30 практично здорових осіб. Первинне черезшкірне коронарне втручання з використанням bare-metal coronary stent проведено 109 пацієнтам, 26 попередньо виконано системний тромболізис. Усім хворим відновлено коронарний кровоток на рівні ТІМІ ІІІ. Вміст васкулоендотеліального фактора росту А (ВЕФР-А) визначали у першу добу захворювання та через 6 міс імуноферментним методом. Хворих розподілили на дві групи залежно від призначеної подвійної антитромбоцитарної терапії: ацетилсаліцилова кислота в дозі 100 мг один раз на добу та клопідогрель у дозі 75 мг один раз на добу або тикагрелор у дозі 90 мг двічі на добу. Через 6 міс спостереження оцінювали комбіновану кінцеву точку (серцево-судинна смерть, повторний інфаркт міокарда, виникнення/прогресування серцевої недостатності, яка потребувала госпіталізації).<br /><strong>Результати.</strong> Виділено дві групи залежно від поліморфізму G634C (rs 2010963) гена ВЕФР-А: 1-ша група (n = 70) — GG, 2-га група (n = 65) — GС+СС. Хворі з поліморфізмом GC+CC частіше досягали комбінованої кінцевої точки, ніж особи з генотипом GG, — відповідно 20 (30 %) і 9 (12,8 %) пацієнтів (р = 0,005). Серед пацієнтів з генотипом GG, які отримували тикагрелор, кількість несприятливих подій становила 4 (10,8 %), а серед тих, котрі приймали клопідогрель, — 5 (15,2 %), статистично значущої різниці не виявлено (р = 0,588). У групі генотипів GC+CC серед пацієнтів, які отримували тикагрелор, зафіксовано статистично значущо менше кінцевих точок, ніж серед осіб, які приймали клопідогрель, — 6 (15,4 %) та 14 (51,8 %) відповідно (р = 0,005).<br /><strong>Висновки.</strong> Проведення подвійної антитромбоцитарної терапії протягом 6 міс з використанням тикагрелору в групі з поліморфізмом GC+CC знизило розвиток несприятливих серцево-судинних подій з 51,8 % до 15,4 % (р = 0,002). Не встановлено відмінностей у впливі тикагрелору порівняно з клопідогрелем на виникнення несприятливих подій у носіїв алеля GG поліморфного G634C (rs 2010963) гена ВЕФР-А. M. P. Kopytsya I. N. Kutya Ja. V. Hіlova J. V. Rodionova L. L. Petenyeva Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 16 24 10.30978/UTJ2020-4-16 Основний фактор росту фібробластів та внутрішньосерцева гемодинаміка при пролапсі мітрального клапана у поєднанні з цукровим діабетом 1 типу http://utj.com.ua/article/view/222008 <strong>Мета —</strong> провести порівняльний аналіз рівня фактора росту фібробластів (FGF)-2 та основних ехокардіографічних показників у хворих із пролапсом мітрального клапана (ПМК), цукровим діабетом (ЦД) 1 типу та при їх поєднанні залежно від наявності ознак структурно-функціональних змін клапанного апарату серця та ремоделювання міокарда лівого шлуночка (ЛШ).<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 86 осіб віком 18 — 33 роки (54 (56,8 %) жінки та 41 (43,2 %) чоловік), з них 24 із ПМК без супутньої патології, 29 із ПМК у поєднанні з ЦД 1 типу, 33 із ЦД 1 типу. До контрольної групи залучено 22 практично здорових осіб, порівнянних за віком і співвідношенням статей. Діагноз ПМК установлювали за ехокардіографічними критеріями L. Freed та співавт. (2002). Визначення концентрації FGF-2 у плазмі крові проводили імуноферментним методом (набір реагентів Quantikine (Human FGF basic Immunoassay)).<br /><strong>Результати.</strong> У хворих на ПМК та ЦД 1 типу виявлено вищі значення індексу відносної товщини стінки ЛШ порівняно з хворими на мономорбідні ПМК і ЦД 1 типу. Наявність ПМК, як мономорбідного, так і у поєднанні з ЦД 1 типу, супроводжувалася підвищенням рівня FGF-2 порівняно з контрольною групою: при ізольованому ПМК він перевищував на 25 % контрольний показник, при коморбідній патології — у 1,5 разу.<br /><strong>Висновки.</strong> Найбільші відмінності за показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки та вмістом FGF-2 щодо контрольної групи спостерігали при поєднанні ПМК і ЦД 1 типу, що може свідчити про вплив діабетично зумовлених метаболічних процесів на структурні зміни сполучної тканини мітрального клапана і міокарда ЛШ, маркером яких є FGF-2. Меншу різницю за рівнем FGF-2 виявлено між пацієнтами з ізольованим ПМК і контрольною групою. O. Y. Nikolenko I. I. Smirnov Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 25 30 10.30978/UTJ2020-4-25 Ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії в поєднанні зі статинотерапією у хворих на гіпертонічну хворобу з надмірною масою тіла http://utj.com.ua/article/view/222022 <strong>Мета —</strong> оцінити вплив терапії фіксованими комбінаціями антигіпертензивних препаратів у поєднанні зі статинами на показники системної гемодинаміки, ліпідний спектр крові, вуглеводний обмін та продукцію адипоцитокінів у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії з надлишковою масою тіла.<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 64 хворих (середній вік — 59,0 (48,0 — 63,0) років) на гіпертонічну хворобу II стадії з надлишковою масою тіла (індекс маси тіла &gt; 25 кг/м2), які перебували на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні № 1 медико-санітарної частини АТ «Мотор Січ» у 2016 — 2018 рр. та відповідали критеріям залучення в дослідження. Усім хворим проведено загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження для верифікації діагнозу, визначення ускладнень і супутньої патології. Пацієнтів рандомізовано розподілили на дві підгрупи, які приймали фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів упродовж 120 днів. Пацієнтам першої підгрупи (n = 32) призначали комбінований препарат «Екватор» («Гедеон Ріхтер», Угорщина) в початковій дозі 1 таблетка (амлодипін — 5 мг і лізиноприл — 10 мг) на добу, хворим другої підгрупи (n = 32) — «Валодіп» (KRKA, Словенія) в початковій дозі 1 таблетка (амлодипін — 5 мг і валсартан — 80 мг) на добу. Впродовж 2 тиж за потреби коригували дозу препаратів. Усім пацієнтам було призначено розувастатин («Роксера», KRKA, Словенія) у дозі 10 мг/добу.<br /><strong>Результати.</strong> Зміни дози препарату не потребували 10 (31,3 %) пацієнтів з першої підгрупи та 13 (40,6 %) — з другої, решті були збільшені дози препаратів: «Екватор» (амлодипін — 5 мг та лізиноприл — 20 мг) 1 таблетка на добу і «Валодіп» (амлодипін — 5 мг та валсартан — 160 мг) 1 таблетка на добу. Цільового рівня артеріального тиску (130/85 мм рт. ст.) досягнуто у 24 (75,0 %) пацієнтів у першій групі та у 26 (81,3 %) — у другій. Під впливом лікування в обох підгрупах спостерігали позитивні зміни показників системної гемодинаміки (нормалізація систолічного та діастолічного артеріального тиску і підвищення насосної функції серця), ліпідного спектру (зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької густини на тлі підвищення вмісту холестерину ліпопротеїдів високої густини), вуглеводного обміну (зниження глікемії натще) та продукції адипоцитокінів (зменшення вмісту прозапальних цитокінів — інтерлейкіну-1β і фактора некрозу пухлин α та підвищення рівня протизапального цитокіну інтерлейкіну-10 і адипонектину).<br /><strong>Висновки.</strong> Зниження продукції прозапальних та підвищення продукції протизапальних цитокінів і адипонектину на тлі нормалізації показників системної гемодинаміки, зменшення проатерогенних та підвищення антиатерогенних фракцій ліпідів крові, зниження рівня глікемії у хворих на гіпертонічну хворобу з надлишковою масою тіла під впливом терапії фіксованими комбінаціями антигіпертензивних препаратів із застосуванням як інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, так і сартанів, у поєднанні зі статинами свідчить про ефективність терапії та її здатність суттєво знижувати серцево-судинний ризик у цієї категорії хворих. N. I. Petrik N. N. Syrmilo A. A. Kovalyova Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 31 40 10.30978/UTJ2020-4-31 Гендерні особливості впливу комбінованої антигіпертензивної терапії на основі телмісартану на динаміку показників добового профілю артеріального тиску http://utj.com.ua/article/view/222029 <strong>Мета —</strong> оцінити особливості впливу телмісартану у складі комбінованої антигіпертензивної терапії на добовий профіль артеріального тиску пацієнтів з гіпертонічною хворобою залежно від статі.<br /><strong>Матеріали та методи.</strong> В дослідження було залучено 50 пацієнтів з гіпертонічною хворобою, котрі отримували антигіпертензивну терапію і мали неконтрольований артеріальний тиск за результатами добового амбулаторного моніторингу артеріального тиску (ДАМАТ). Серед пацієнтів було 23 чоловіки (середній вік — (60,1 ± 2,7) року) та 27 жінок (середній вік — (64,4 ± 2,2) року). Пацієнтам виконано ДАМАТ до лікування та через 12 тиж терапії. Всі пацієнти до залучення в дослідження отримували комбіновану гіпотензивну терапію. Після виконання ДАМАТ блокатор ренін-ангіотензинової системи, який використовували до залучення в дослідження, замінено на телмісартан у дозі 40 — 80 мг.<br /><strong>Результати.</strong> Встановлено, що середньодобовий рівень систолічного артеріального тиску (САТ) через 12 тиж терапії статистично значущо знизився у чоловіків на 4,4 мм рт. ст., у жінок — на 6,3 мм рт. ст., середньодобовий рівень діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — відповідно на 7,1 і 6,7 мм рт. ст., максимальний САТ у ранковий період — на 22,8 та 23,4 мм рт. ст., максимальний ДАТ у ранковий період — на 14,9 і 19,1 мм рт. ст., ранковий індекс САТ — на 41,5 і 41,8 %, ранковий індекс ДАТ — на 44,0 та 33,7 %.<br /><strong>Висновки.</strong> Через 12 тиж терапії з використанням телмісартану спостерігали статистично значуще зниження показників середньодобового САТ і ДАТ у чоловіків та жінок. Статистично значуще зниження САТ і ДАТ в активний період відзначено лише у чоловіків, а зниження САТ і ДАТ у пасивний період більш виражене у жінок. Виявлено позитивний вплив терапії із застосуванням телмісартану на показники ранкового профілю АТ у чоловіків та жінок: статистично значуще зниження максимальних ранкових САТ і ДАТ, на &gt; 40 % — ранкового індексу САТ і ДАТ, а також величини ранкового підйому САТ і ДАТ. L. V. Rasputina D. V. Didenko Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 41 47 10.30978/UTJ2020-4-41 Спільні шляхи розвитку, мішені та біомаркери обструктивного апное сну і подагри http://utj.com.ua/article/view/222479 У період з 2011 до 2020 р. проведено чотири масштабних демографічних дослідження для виявлення подагри у пацієнтів з обструктивним апное сну (ОАС), а також одне дослідження для виявлення захворюваності апное сну у пацієнтів з подагрою. Всі нещодавно опубліковані роботи підтверджують зв’язок між розвитком ОАС і збільшенням рівня сечової кислоти в сироватці крові як на тлі клінічно значущого подагричного артриту, так і без нього. Однак лише в одному великому дослідженні за останні 10 років оцінено розвиток ОАС на тлі подагри. Згідно з отриманими даними захворюваність на ОАС становила 14,3 на 1000 людино-років у пацієнтів з подагрою порівняно із 3,9 на 1000 людино-років без подагри (відношення ризиків — 2,07, 95 % довірчий інтервал — 2,00 — 2,15), що значно вище, ніж захворюваність на подагру у пацієнтів з ОАС, навіть з урахуванням гіпертонії та гіперліпідемії.<br />Ці дослідження підтверджують зв’язок між двома захворюваннями, але не відомо, наскільки це зумовлено спільними чинниками ризику і як взаємопов’язані механізми розвитку. Старший вік та обмежена мобільність у пацієнтів з подагрою значно підвищують ризик для життя під час епізодів ОАС. У випадках, коли лікування обох захворювань проводиться паралельно, збільшуються обсяг медикаментозної терапії та ризик негативних побічних ефектів. Це зумовлює необхідність застосування диференційованого підходу до спостереження за пацієнтами з комбінацією подагра-ОАС, яке відрізняється від спостереження за пацієнтами з ізольованою подагрою, а також адекватного лікування обох захворювань.<br />В огляді наведено нову інформацію щодо механізмів розвитку комбінації подагра-ОАС, зокрема щодо спільних шляхів, мішеней та біомаркерів, а також імовірні умови, за яких ОАС прогресує у пацієнтів з подагрою. В останніх публікаціях існує деяка суперечливість клінічних даних, що дає змогу виділити різні підтипи комбінації пацієнтів з подагрою-ОАС: в поєднанні з метаболічним синдромом (найпоширеніший підтип), з дисфункцією нирок без ожиріння та інші (дієтичні розлади, генетичні захворювання, ацидоз). Chen Jianchun Zhou Pan Tan Wei Zheng Wuyan Nataliia Oshmianska Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 83 90 10.30978/UTJ2020-4-83 Обґрунтування застосування пентоксифіліну в комплексній терапії COVID-19 http://utj.com.ua/article/view/222036 Під час пандемії COVID-19 світове наукове співтовариство шукає ефективні та якісні засоби боротьби з вірусом та його ускладненнями. Досі немає вірус-специфічних методів лікування COVID-19. Основні види лікування — терапія, яка підтримує або контролює перебіг хвороби. Тому профілактика — кращий метод боротьби з передачею інфекції. У зв’язку з цим вчені звернули увагу на препарат пентоксифілін — похідне метилксантину, яке використовують протягом останніх трьох десятиліть для лікування переміжної кульгавості. В клінічних дозах (максимальна добова доза — 1200 мг) поліпшує реологічні властивості крові: зменшує в’язкість плазми крові переважно за рахунок зниження рівня фібриногену в плазмі, збільшує розтяжність еритроцитів і пригнічення агрегації еритроцитів, зменшує агрегацію тромбоцитів, підвищує фільтрованість крові за рахунок пригнічення активації нейтрофілів. Вірусні інфекції зазвичай пов’язані з постійним утворенням окиснених продуктів. COVID-19 не є винятком. Аналіз осіб, які померли від інфекцій SARS-CoV, виявив масове утворення окиснених фосфоліпідів (OxPL) у всіх тяжких випадках гострого ураження легень (ALI). Пентоксифілін, виявляючи антиоксидантні та протизапальні властивості, відновлює рівень глутатіону, підтримує життєздатність мітохондрій, пригнічує вироблення фактора некрозу пухлин α, зберігає функції ендотелію судин, що скорочує тривалість перебування в лікарні і зокрема у відділенні реанімації та інтенсивної терапії, зменшує частоту поліорганних дисфункцій, час штучної вентиляції легень та рівень смертності. У наукових публікаціях зазначено, що пентоксифілін володіє протизапальною, антиоксидантною, імуномодулювальною і противірусною дією, а також позитивно впливає на полегшення респіраторних симптомів, що можна розглядати як ад’ювантне лікування пацієнтів з COVID-19. Крім того, пентоксифілін можна застосовувати при лікуванні тромботичних ускладнень у разі тяжкого перебігу COVID-19. E. V. Suprun Авторське право (c) 2021 Український терапевтичний журнал 2020-11-18 2020-11-18 4 48 54 10.30978/UTJ2020-4-48