http://utj.com.ua/issue/feed Український терапевтичний журнал 2023-12-23T14:27:54+02:00 Ольга Берник (Olha Bernyk) vitapol3@gmail.com Open Journal Systems <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання для терапевтів, фахівців сімейної медицини і загальної практики, висвітлює теоретичні та клінічні аспекти діагностики і лікування основних терапевтичних захворювань, проблеми поєднаної патології внутрішніх органів</p> <p>Заснований у 1998 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <table style="width: 547px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="126px"><br /><img src="http://www.utj.com.ua/public/journals/479/fadeenko_utj_redaktor.jpg" width="116" height="174" /></td> <td valign="bottom"><strong><br />Головний редактор:</strong> Галина Дмитрівна Фадєєнко, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, директор Національного інституту терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України, відомий український вчений у галузі внутрішньою медицини, секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів.</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання:</strong> Державна установа «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України» (<a href="http://therapy.org.ua/">therapy.org.ua</a>), Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ» (<a href="http://vitapol.com.ua/">vitapol.com.ua</a>)</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 16646-5118ПР від 21.05.2010 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ПП «ІНПОЛ ЛТМ» (<a href="http://vitapol.com.ua/">vitapol.com.ua</a>)</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p><strong>Редакційна політика:</strong> відкритий доступ до опублікованих текстів, розміщення статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NoDerivatives 4.0 International (CC BY-ND 4.0) (<a href="https://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/">https://creativecommons.org/licenses/by-nd/4.0/</a>)<br /><img src="http://sgastro.com.ua/public/site/images/lyubomyr87/20-creative-commons.jpg" alt="" width="65" height="20" /></p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Науковий профіль видання:</strong> медицина (внутрішні хвороби, кардіологія, пульмонологія, гастроентерологія, нефрологія, клінічна фармакологія)</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук, категорія "Б":</strong> додаток 5 до наказу Міністерства освіти і науки України 24.09.2020, № 1188. У виданні можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Scopus, Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef, 1findr, Dimensions, Scilit, Lens, Microsoft Academic, Naver, BASE, Worldcat, EuroPub, Sciencegate, <strong><span style="font-weight: normal;">OUCI</span></strong></p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова», «Наукова періодика України» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело»</p> <p style="margin-top: .3em;">Статтям, опублікованим в «Українському терапевтичному журналу», присвоєються DOI – ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong><img src="http://sgastro.com.ua/public/site/images/lyubomyr87/scopus-1.jpg" /><img src="http://sgastro.com.ua/public/site/images/lyubomyr87/scopus-2.jpg" /></strong></p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1605­-7295 (Print), 2522­-1175 (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UTJ</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://utj.com.ua">utj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> http://utj.com.ua/article/view/293808 Асоціація поліморфізму генів АСЕ (rs4646994) та eNOS (rs1799983) із метаболічними ефектами дапагліфлозину у хворих на діабетичну нефропатію і гіпертонічну хворобу 2023-12-20T13:13:49+02:00 В. А. Чернишов vladimiran549@ukr.net А. О. Несен nesen.andr@gmail.com П. С. Семенових polinasemenovykh@ukr.net К. О. Савічева katusha.savicheva@gmail.com <p><strong>Мета</strong> — виявити асоціації поліморфних варіантів генів <em>АСЕ</em> (rs4646994) і <em>eNOS</em> (rs1799983) із метаболічними ефектами представника класу інгібіторів натрійзалежного ко‑транспортеру глюкози‑2 дапагліфлозину у хворих на діабетичну нефропатію (ДН) та гіпертонічну хворобу (ГХ).</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> У клінічне дослідження було залучено 171 пацієнта (85 (49,7%) жінок і 86 (50,3%) чоловіків) із ДН I — IV стадії та ГХ II—III стадії віком від 31 до 82 років (середній вік — (59,38±1,58) року). За допомогою полімеразної ланцюгової реакції досліджено поліморфізм генів <em>АСЕ</em> (n=82) і <em>eNOS</em> (n=89) (рестриктази rs4646994 та rs1799983 відповідно). Серед пацієнтів з I/D поліморфізмом гена <em>АСЕ</em> генотип II мали 24 (14,0%) особи, ID — 32 (18,7%), DD — 26 (15,2%). Серед осіб із G894T‑поліморфізмом гена <em>eNOS</em> виявлено три генотипи: GG у 29 (16,9%) хворих, GT — у 33 (19,3%), ТТ — у 27 (15,8%). Усім залученим у дослідження особам імуноферментним методом визначали стандартні показники ліпідного профілю. Рівень глюкози та інсуліну в сироватці крові визначали глюкозооксидазним та імуноферментним методами, глікозильованого гемоглобіну (HbA1C) — методом рідинної хроматографії. Індекси інсулінорезистентності (HOMA‑IR, тригліцеридглюкозний індекс (ТГГІ), індекс METS‑IR) обчислювали за стандартними формулами. Кардіометаболічний ризик (КМР) пацієнтів оцінювали за величиною індексу METS‑IR. Індекс маси тіла (ІМТ), відсоток жирових відкладень (ВЖВ), загальну масу жиру (ЗМЖ) та індекс маси жиру (ІМЖ) пацієнтів розраховували за стандартними формулами. Вміст сечової кислоти (СК) в сироватці крові визначали фосфорно‑вольфрамовим методом. Дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу призначали додатково до стандартної антидіабетичної (похідні сульфонілсечовини, метформін) і гіполіпідемічної (аторвастатин) терапії, яку не змінювали впродовж усього терміну прийому препарату (24 тиж).</p> <p><strong>Результати.</strong> У хворих на ДН і ГХ не виявлено асоціації між I/D‑поліморфізмом гена <em>АСЕ</em> та G894T‑поліморфізмом гена <em>eNOS</em> та значним поліпшенням показників ліпідного спектра крові під впливом прийому дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу впродовж 24 тиж. Установлено, що алель D I/D‑поліморфізму гена <em>АСЕ</em> асоціюється зі зниженням ефективності застосування дапагліфлозину для корекції порушень вуглеводного обміну у хворих на ДН і ГХ. За наявності в генотипі алеля D (ID, DD) рівень глікемії, інсуліну, HbA1C, індексів HOMA‑IR, ТГГІ, METS‑IR знижуються менш ефективно, ніж за відсутності цього алеля в генотипі (генотип II). У хворих на ДН і ГХ із G894T‑поліморфізмом гена <em>eNOS</em> дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу поліпшує чутливість м’язів до інсуліну та знижує КМР залежно від генотипу в такій послідовності: GT &gt;TT &gt;GG, тоді як виразність зниження рівня глікемії, інсулінемії, HbA1c, індексу HOMA‑IR асоціюється з генотипом у такій послідовності: GG &gt;GT &gt;TT. Алель I I/D‑поліморфізму гена <em>АСЕ</em> асоціюється у хворих на ДН і ГХ з більшим зниженням ВЖВ, ЗМЖ і ІМЖ під впливом дапагліфлозину, ніж алель D. У пацієнтів із ДН і ГХ із G894T‑поліморфізмом гена <em>eNOS</em> як при фенотипі вісцерального ожиріння (генотип GG), так і при фенотипі саркопенічного ожиріння (генотип GT), дапагліфлозин знижує масу тіла через вплив на жирову, а не на м’язову тканину. У реалізації гіпоурикемічної дії дапагліфлозину у хворих на ДН і ГХ беруть участь як генетичні чинники (алелі D і T відповідних I/D та G894T‑поліморфізмів генів <em>АСЕ</em> і <em>eNOS</em>), так і метаболічні (вихідні рівні HbA1c та СК і антропометричні показники, що характеризують фенотип вісцерального ожиріння, — ІМТ, ЗМЖ та ІМЖ).</p> <p><strong>Висновки.</strong> У хворих на ДН і ГХ існує асоціація I/D‑поліморфізму гена <em>АСЕ</em> (rs4646994) та G894T‑поліморфізму гена <em>eNOS</em> (rs1799983) із метаболічними ефектами дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу. Наявність у генотипі алеля D I/D‑поліморфізму гена <em>АСЕ</em> і алеля Т G894T‑поліморфізму гена <em>eNOS</em> асоціюється з менш виразними метаболічними ефектами дапагліфлозину порівняно з відсутністю цих алелей у генотипі.</p> <p> </p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/293864 Рівень кортизолу у змішаній слині як маркер уражень пародонту при метаболічно-асоційованих захворюваннях 2023-12-20T20:01:44+02:00 Н. Ю. Ємельянова natadenta@gmail.com <p class="RESUMEtext"><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;">Дисрегуляція рівня кортизолу за рахунок збільшення медіаторів запалення підвищує ризик розвитку метаболічно‑асоційованих захворювань, пригнічує виділення секреторних імуноглобулінів і&nbsp;функцію нейтрофілів, що призводить до зниження захисту від пародонтопатогенів у&nbsp;порожнині рота.</span></p> <p class="RESUMEtext"><strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif; letter-spacing: -.2pt;">Мета</span></strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif; letter-spacing: -.2pt;">&nbsp;— оцінити можливий зв’язок між рівнем кортизолу в&nbsp;слині, основними маркерами запалення при метаболічно‑асоційованих захворюваннях і&nbsp;хворобою пародонту.</span></p> <p class="RESUMEtext"><strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;">Матеріали та методи.</span></strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;"> У&nbsp;дослідження було залучено 67 пацієнтів, з&nbsp;них 44 мали кардіометаболічні захворювання. Контрольну групу утворено із пацієнтів, репрезентативних за статтю та віком без клінічних виявів метаболічно‑асоційованих захворювань. Для підтвердження основного захворювання визначали показники вуглеводного та ліпідного обміну, проводили опитування щодо основних стоматологічних скарг і&nbsp;стоматологічне дослідження, визначали швидкість салівації, в’язкість слини та рівень кортизолу в&nbsp;змішаній слині імуноферментним методом. Статистичний аналіз проводили за допомогою програмного забезпечення SPSS із розрахунком середнього арифметичного значення, стандартної похибки, критерію Стьюдента. Порівняння відсотків проводили з&nbsp;використанням z‑критерію. Для виявлення зв’язку між показниками застосували кореляційний тест Пірсона.</span></p> <p class="RESUMEtext"><strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif; letter-spacing: -.15pt;">Результати.</span></strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif; letter-spacing: -.15pt;"> Статистично вищий рівень кортизолу в&nbsp;змішаній слині був зафіксований в&nbsp;пацієнтів основної групи ((3,34±0,20) нг/мл, р&nbsp;&lt;0,05). Установлено прямо пропорційний зв’язок між концентрацією кортизолу з&nbsp;наявністю цукрового діабету (r=0,342; p=0,016), рівнем глюкози в&nbsp;крові (r=0,379; p=0,002), холестерином ліпопротеїнів низької густини (r=0,348; p=0,017) та опосередковано з&nbsp;неалкогольною жировою хворобою печінки через рівень тригліцеридів (r=0,345; p=0,007), а&nbsp;також обернено пропорційний зв’язок із лужною фосфатазою (r=–0,328; p=0,0014), швидкістю салівації та наявністю метаболічно‑асоційованих захворювань (найбільш значущий&nbsp;— з&nbsp;неалкогольною жировою хворобою печінки (r=–0,499; p=0,000).</span></p> <p class="RESUMEtext"><strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;">Висновки.</span></strong><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;"> В&nbsp;умовах тривалого хронічного стресу в&nbsp;пацієнтів із метаболічно‑асоційованими захворюваннями статистично значуще зростає частота уражень ясен. Дослідження кортизолу в&nbsp;змішаній слині&nbsp;— зручний неінвазивний метод, що дає змогу використовувати його для оцінки наявності хронічного стресу в&nbsp;пацієнтів, а&nbsp;також впливу останнього на розвиток, тривалість і&nbsp;хронізацію метаболічно‑асоційованих хвороб та відповідь на їхнє лікування.</span></p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/293875 Значення катестатину та релаксину-2 у діагностиці ремоделювання міокарда в пацієнтів із гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом 2 типу 2023-12-20T20:14:57+02:00 О. А. Панкова dr.helen.pankova@gmail.com О. М. Корж okorzh2006@ukr.net <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— визначити особливості електрокардіографічних та ехокардіографічних показників у&nbsp;пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) у&nbsp;поєднанні з&nbsp;цукровим діабетом (ЦД) 2&nbsp;типу та їхні взаємозв’язки з&nbsp;рівнем катестатину (КС) та релаксину‑2 (РЛ‑2) у&nbsp;плазмі крові.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 106 пацієнтів із ГХ, 55 з&nbsp;яких мали супутній ЦД 2&nbsp;типу, та 30 практично здорових добровольців. Середній вік учасників дослідження становив (64,06±8,44) року. Серед пацієнтів переважали жінки (55,9%). Усім учасникам дослідження проведено вимірювання антропометричних показників, лабораторні та інструментальні дослідження. Рівень біомаркерів КС та РЛ‑2 визначали імуноферментним методом. Інструментальні дослідження передбачали проведення електрокардіографії (ЕКГ) та трансторакальної ехокардіографії (ЕхоКГ).</p> <p><strong>Результати.</strong> Рівень КС був знижений у&nbsp;пацієнтів із концентричною ((5,04&nbsp;± ±&nbsp;1,14)&nbsp;нг/ мл) та ексцентричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (ГМЛШ) ((5,08±0,89) нг/ мл) порівняно з&nbsp;нормальною геометрією ((6,63±0,73)&nbsp;нг/ мл, p&nbsp;&lt;0,001). Установлено статистично значущі кореляції між рівнем КС і&nbsp;ЕКГ‑озна­ками ГМЛШ (вольтажним критерієм Корнелла (r=–0,222; p=0,009) та індексом Соколова — Лайона (r=–0,226; p=0,008)) та ЕхоКГ‑параметрами (кінцево­діа­сто­лічний розмір (r=–0,388; p&nbsp;&lt;0,001), кінцевосистолічний розмір (r=–0,453; p&nbsp;&lt;0,001), індекс кінцеводіастолічного об’єму (r=–0,329; p&nbsp;&lt;0,001), індекс кінцевосистолічного об’єму (r=–0,415; p&nbsp;&lt;0,001), фракція викиду (r=0,469; p&nbsp;&lt;0,001), товщина міжшлуночкової перегородки (r=–0,593; p&nbsp;&lt;0,001), товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЛШ) (r=–0,647; p&nbsp;&lt;0,001), відносна товщина стінок ЛШ (r=–0,568; p&nbsp;&lt;0,001), індекс маси міокарда ЛШ (r=–0,576; p&nbsp;&lt;0,001). Пацієнти з&nbsp;концентрацією РЛ‑2 ≥4,69 пг/мл мали вищі показники ЕхоКГ (кінцеводіастолічний і&nbsp;кінцевосистолічний розмір, індекс кінцеводіастолічного та кінцевосистолічного об’єму, ударний об’єм, товщина міжшлуночкової перегородки й&nbsp;задньої стінки ЛШ, відносна товщина стінок ЛШ, індекс маси міокарда ЛШ) (p&nbsp;&lt;0,05). Виявлено статистично значущий прямо пропорційний зв’язок між рівнями КС та РЛ‑2 (r=0,191; p=0,026), так само, як і&nbsp;в підгрупі пацієнтів з&nbsp;рівнем РЛ‑2 ≥ 4,69&nbsp; пг/ мл (r=0,585; p&nbsp;&lt;0,001).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Зниження рівня КС при розвитку ГМЛШ та виявлені кореляційні зв’язки з&nbsp;ЕКГ‑ознаками ГМЛШ та ЕхоКГ‑параметрами дають підстави розглядати його як предиктор розвитку ГМЛШ, особливо в&nbsp;пацієнтів із ГХ у&nbsp;поєднанні з&nbsp;ЦД 2&nbsp;типу.</p> <p>&nbsp;</p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/293887 Взаємозв’язок поліморфних варіантів гена ендотеліальної NO-синтази з особливостями перебігу діабетичної нефропатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу 2023-12-20T20:39:49+02:00 А. О. Несен nesen.andr@gmail.com П. С. Семенових polinasemenovykh@ukr.net К. О. Савічева katusha.savicheva@gmail.com В. Ю. Гальчінська galchinskaya86@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— виявити можливий зв’язок між поліморфізмом G894T (rs1799983) гена ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS) і&nbsp;показниками функціонального стану нирок та параметрами обміну глюкози у&nbsp;хворих на цукровий діабет (ЦД) 2&nbsp;типу з&nbsp;нефропатією.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 126 хворих із діабетичною нефропатією (ДН). Контрольну групу утворено із 20 здорових осіб. Після первинного обстеження залежно від поліморфного варіанта rs1799983 гена <em>eNOS</em> хворих на ЦД 2&nbsp;типу розподілили на дві групи: носії генотипу G/G поліморфізму G894T (rs1799983) гена <em>eNOS</em> (n=80) та носії генотипів G/T і&nbsp;T/T (n=46). Генотипування поліморфізму rs1799983 гена <em>eNOS</em> проводили із застосуванням набору Taq‑Man Fast Universal PCR Master Mix (Applied Biosystems, США) та TaqMan SNP Assay (Applied Biosystems, США).</p> <p><strong>Результати.</strong> Установлено, що у&nbsp;хворих на ДН розподіл генотипів поліморфізму G894T гена <em>eNOS</em> відповідає рівновазі Харді‑Вайнберга в&nbsp;усіх досліджених групах та суттєво не відрізняється від такогоa в&nbsp;європейських популяціях. У&nbsp;групі хворих на ЦД 2&nbsp;типу з&nbsp;ДН сумарна частота генотипів G/T і&nbsp;T/T поліморфізму G894T гена <em>eNOS</em> була втричі більшою, ніж у&nbsp;контрольній групі, що доводить вплив Т‑алеля на розвиток ДН у&nbsp;цій когорті пацієнтів. Хворі з&nbsp;ДН‑носії мутантного Т‑алеля (генотипи G/T і&nbsp;T/T) мали статистично значущо вищі показники глюкози в&nbsp;крові та індексу НОМА (р&nbsp;&lt;0,05) ніж гомозиготи (генотип G/G). У&nbsp;хворих на ДН‑носіїв генотипу G/G виявлено кращі показники швидкості клубочкової фільтрації та нижчий рівень альбумінурії порівняно з&nbsp;носіями генотипів G/T і&nbsp;T/T (p&nbsp;&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виявлення асоціації поліморфізму гена <em>eNOS</em> із захворюванням та оцінка індивідуального генетичного ризику мають важливе значення для розробки диференційованого підходу до профілактики й&nbsp;лікування ДН у&nbsp;хворих на ЦД 2&nbsp;типу залежно від спадкової схильності пацієнта, тому одним із найпрогресивніших підходів є&nbsp;розробка стратегії ранньої діагностики, прогнозування та превентивної терапії хвороби з&nbsp;використанням генетичних маркерів.</p> <p>&nbsp;</p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/293949 Проблема стратегічного управління людськими ресурсами в охороні здоров’я Польщі 2023-12-21T00:03:54+02:00 Н. Дубровіна nadiya.dubrovina@gmail.com O. Колеснікова kolesnikova1973@gmail.com А. Сівець sivietz@wp.eu В. Дубровіна v.dubrovina@knute.edu.ua А. Радченко anastasha.radchenko@gmail.com <p>Мета — вивчити основні принципи стратегічного управління людськими ресурсами у&nbsp;сфері охорони здоров’я Польщі, проаналізувати особливості управління людськими ресурсами в&nbsp;організаціях охорони здоров’я, тривалі тенденції у&nbsp;сфері людських ресурсів в&nbsp;охороні здоров’я Польщі та сформулювати рекомендації для впровадження заходів зі стратегічного управління людськими ресурсами в&nbsp;організаціях охорони здоров’я.</p> <p><strong>Результати.</strong> Обговорюються проблеми тривалих і&nbsp;короткострокових тенденцій у&nbsp;галузі людських ресурсів в&nbsp;охороні здоров’я Польщі. Представлено дані щодо вікового, гендерного та регіонального розподілу людських ресурсів в&nbsp;охороні здоров’я. Висвітлено основні чинники, що впливають на динаміку зазначених показників. З&nbsp;огляду на проблеми в&nbsp;охороні здоров’я Польщі наголошено на важливості стратегічного управління людськими ресурсами і&nbsp;наведено загальні рекомендації для установ охорони здоров’я.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Стратегічне управління та аналіз розвитку людських ресурсів є&nbsp;ключовими для охорони здоров’я Польщі. Заклади охорони здоров’я потребують стратегічних планів та оцінки ефективності медичних установ. Розширене стратегічне управління медичними організаціями передбачає оцінку як зовнішнього, так і&nbsp;внутрішнього середовища, урахування макроекономічних змін, регіональних зрушень, динаміки ринку, мобільності, кваліфікації і&nbsp;мотивації медичного персоналу, оцінку іміджу організації у&nbsp;пацієнтів та громадських організацій. Для стратегічного аналізу людських ресурсів ключовими чинниками є&nbsp;стратегічні наміри, прогнозування викликів, позиціонування та пріоритетність управління людськими ресурсами. З&nbsp;огляду на складне макросередовище медичних організацій важливо визначити найбільш значущі чинники, оцінити їхній потенційний вплив і&nbsp;розробити засоби реагування в&nbsp;межах стратегії організації.</p> <p>&nbsp;</p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/294045 Труднощі реваскуляризації при інфаркті міокарда із підйомом ST-сегмента в умовах воєнного конфлікту: клінічні сценарії. Огляд 2023-12-21T15:39:55+02:00 М. П. Копиця n_kopitsa@ukr.net O. V. Petyunina o_petyunina@ukr.net І. Р. Вишневська ivichenka@gmail.com <p>Воєнна агресія Росії проти України спричинила труднощі в&nbsp;лікуванні гострого інфаркту міокарда з&nbsp;підйомом сегмента ST (STEMI). Постійний стрес, депресія та недостатня фармакотерапія призвели до загострення хронічного коронарного синдрому, збільшення випадків гострого STEMI і&nbsp;підвищення смертності через відсутність своєчасної реперфузії ішемізованого міокарда. Золотим стандартом лікування гострого STEMI є&nbsp;черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), яке дає змогу найефективніше відновити коронарний кровообіг та підвищує частоту виживання пацієнтів. У&nbsp;воєнних умовах можливості ЧКВ та його своєчасного проведення різко обмежені. Альтернативою цьому методу реваскуляризації є&nbsp;фібринолітична терапія, яку останнім часом рідко використовують як метод реперфузії при гострому STEMI через наявність мережі катетерних лабораторій. Оптимальним варіантом лікування в&nbsp;складних логістичних умовах під час воєнного стану є&nbsp;фармакоінвазивна стратегія на основі фібринолітиків з&nbsp;подальшим застосуванням ЧКВ. Оскільки можливості реперфузійних центрів відрізняються в&nbsp;регіонах України залежно від віддаленості від зони бойових дій, стратегії лікування можуть бути різними. Основним завданням у&nbsp;лікуванні гострого STEMI завжди має бути максимально раннє відновлення коронарного кровообігу в&nbsp;ішемізованому міокарді.</p> <p>Висвітлено сценарії лікування гострого STEMI в&nbsp;умовах воєнного конфлікту, за яких фармакоінвазивний підхід може мати переваги у&nbsp;разі складнощів із забезпеченням швидкого доступу до черезшкірного коронарного втручання.</p> <p>При виборі стратегії лікування гострого STEMI важливо враховувати конкретні умови, ресурси медичної системи та доступність медичної допомоги. Застосування фармакоінвазивної стратегії може бути корисним, якщо затримка з&nbsp;проведенням первинного ЧКВ перевищує рекомендований час, що дасть змогу забезпечити ранню реперфузію та поліпшити результати лікування.</p> <p>&nbsp;</p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/294056 COVID-19 та гастроентерологічна патологія. Огляд літератури 2023-12-21T16:29:34+02:00 Л. В. Журавльова lv.zhuravlova@knmu.edu.ua О. В. Елхаж ognevaelena84@gmail.com <p class="RESUMEtext"><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif; letter-spacing: -.1pt;">Вірус SARS‑CoV‑2 спричинив численні випадки захворювання на коронавірусну хворобу 2019 (COVID‑19) у&nbsp;всьому світі. Окрім лихоманки та респіраторних симптомів, у&nbsp;деяких хворих на COVID‑19 спостерігаються вияви з&nbsp;боку травної системи. На COVID‑19 хворіють також пацієнти з&nbsp;хронічними захворюваннями шлунково‑кишкового тракту.</span></p> <p class="RESUMEtext"><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;">Мета — висвітлити особливості, можливі механізми та наслідки ураження шлунково‑кишкового тракту, спричиненого інфекцією SARS‑CoV‑2, зокрема у&nbsp;пацієнтів із патологією шлунково‑кишкового тракту.</span></p> <p class="RESUMEtext"><span lang="UK" style="font-family: 'Times New Roman',serif;">Пошук літератури проведено у&nbsp;базах даних Scopus і&nbsp;Web of Science. Клінічні дослідження пацієнтів із COVID‑19 засвідчили, що шлунково‑кишкові симптоми (анорексія, нудота, блювота, біль у&nbsp;животі та діарея) передують або виникають після респіраторних синдромів із частотою від 10 до 60%. Вивчено літературні джерела щодо зв’язку між COVID‑19 і&nbsp;такими гастроентерологічними патологіями, як шлунково‑кишкова кровотеча, гепатит, панкреатит та запальні захворювання кишечника. Ураження органів травлення у&nbsp;пацієнтів як без хронічної патології, так і&nbsp;з наявними захворюваннями, імовірно, пов’язані з&nbsp;високою концентрацією ангіотензинперетворювального ферменту‑2 (АСЕ2) у&nbsp;всьому шлунково‑кишковому тракті. Деякі дослідження засвідчили, що спайковий (S) білок вірусу SARS‑CoV‑2 має високу спорідненість з&nbsp;ACE2 людини, а&nbsp;вірус SARS‑CoV‑2 проникає в&nbsp;клітини переважно крізь рецептор ACE2. Пошкодження ендотелію та запалення тромбу, а&nbsp;також порушення регуляції імунної відповіді можуть спричинити позалегеневі вияви COVID‑19. Це потребує відповідної корекції діагностичного пошуку та терапії.</span></p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори http://utj.com.ua/article/view/293892 Нові можливості оптимізації лікування надшлуночкових порушень серцевого ритму в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в умовах хронічного стресу 2023-12-20T20:58:54+02:00 О. М. Романова elenaromanova3010@gmail.com О. В. Срібна sribnaya_olga@ukr.net О. C. Сичов ossychov@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— вивчити вплив препарату «Карвеліс» («Др. Густав Кляйн Гмбх», Німеччина) на стан психовегетативних розладів у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;артеріальною гіпертензією і&nbsp;надшлуночковими аритміями та проаналізувати варіабельність серцевого ритму (ВСР) і&nbsp;виявів аритмії.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Обстежено 50 пацієнтів з&nbsp;артеріальною гіпертензією ІІ&nbsp;стадії 2 ступеня, надшлуночковою екстрасистолією та пароксизмальною формою фібриляції передсердь. Перша група (n=26) приймала стандартну терапію та препарат «Карвеліс» 30 крапель тричі на добу, друга група (n=24)&nbsp;— стандартну терапію. Обстеження проводили до лікування та через 3 міс. Воно передбачало загальноклінічне й&nbsp;лабораторне обстеження, анкетування за психометричними шкалами, добовий моніторинг електрокардіограми й&nbsp;артеріального тиску (АТ), тест із фізичним навантаженням, ехокардіографію.</p> <p><strong>Результати.</strong> На початку дослідження в&nbsp;усіх учасників з&nbsp;використанням госпітальної шкали тривоги й&nbsp;депресії (HADS) виявлено клінічно (≥&nbsp;11&nbsp;балів) та субклінічно (8—10&nbsp;балів) виразні тривогу та депресію. Через 3&nbsp;міс у&nbsp;1‑й групі зареєстровано статистично значуще зменшення виявів тривоги й&nbsp;депресії, особливо у&nbsp;найтяжчих щодо психоемоційного стану пацієнтів. Прийом препарату «Карвеліс» асоціювався з&nbsp;нормалізацією показників ВСР і&nbsp;додатковим (порівняно з&nbsp;2‑ю групою) зниженням на 10,8% кількості пароксизмів фібриляції передсердь. За даними добового моніторингу АТ, у&nbsp;1‑й групі збільшилася майже вдвічі кількість пацієнтів із фізіологічним профілем АТ і&nbsp;нормалізацією показників варіабельності АТ. За результатами тредміл‑тесту, у&nbsp;цій групі також зареєстровано приріст потужності (12,5%) та часу (9,5%) виконання навантаження.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Використання психометричних шкал у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;артеріальною гіпертензією та фібриляцією передсердь дає змогу виявити психоемоційні розлади. Корекція розладів у&nbsp;разі використання препарату «Карвеліс» упродовж 3&nbsp;міс асоціюється з&nbsp;нормалізацією ВСР, підвищенням ефективності антиаритмічної терапії, відновленням фізіологічного добового профілю АТ, збільшенням показників тесту з&nbsp;фізичним навантаженням.</p> <p>&nbsp;</p> 2023-12-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2023 Автори