Визначення тромбіну в сечі: патофізіологічне обґрунтування та клінічне значення при гломерулонефриті

Анотація

Мета — визначити рівень тромбіну в сечі пацієнтів із гломерулонефритом (ГН), проаналізувати його зв’язок із клініко-лабораторними показниками активності захворювання та оцінити діагностичне значення тромбінурії як біомаркера гломерулярного ураження.

Матеріали та методи. Проведено перехресне обсерваційне дослідження в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні в 2022 — 2024 рр. До нього було залучено 65 пацієнтів із біопсійно підтвердженим ГН (середній вік — 45 років, 80% чоловіки) та 40 практично здорових осіб контрольної групи. Критерії залучення: вік > 18 років, підтверджений діагноз ГН, швидкість клубочкової фільтрації > 60 мл/(хв · 1,73 м²). Критерії вилучення: наявність цукрового діабету, системних хвороб сполучної тканини, серцево-судинних подій, печінкова недостатність. Концентрацію тромбіну в сироватці та сечі визначали методом імуноферментного аналізу. Також досліджували вміст прозапальних цитокінів інтерлейкіну-6 і фактора некрозу пухлини α. Статистичний аналіз передбачав використання t-тесту, критерію Манна — Уїтні, точного критерію Фішера та кореляційного аналізу (p < 0,05).

Результати. Рівень тромбіну в сечі пацієнтів із ГН був статистично значущо вищим порівняно з контрольною групою (9,5 і 0,38 нг/ мл відповідно, p=0,012), тоді як у сироватці різниці не виявлено (0,92 та 0,68 нг/ мл, p=0,533). Тромбінурію (> 1 нг/ мл) зареєстровано в 81,5% хворих. Вона статистично значущо корелювала з добовою протеїнурією (r=0,567; p < 0,05), рівнем інтерлейкіну-6 (r=0,447; p < 0,05) і фактора некрозу пухлини α (r=0,372; p < 0,05) у сечі. Пацієнти з тромбінурією мали вищу протеїнурію (4,8 та 1,5 г/ добу, p=0,001) та нижчий рівень альбуміну в сироватці крові (23 і 31 г/ л, p=0,043), що вказує на більше ураження клубочків.

Висновки. Тромбінурія є частим явищем при ГН і виявляється в більшості пацієнтів. Її рівень корелює з протеїнурією та вмістом цитокінів у сечі, що відображує локальну активацію запально-коагуляційних механізмів у нирковій тканині, тоді як відсутність зв’язку із системними маркерами свідчить про її місцеве походження. Тромбінурію можна розглядати як перспективний діагностичний і прогностичний біомаркер активності ГН, але це потребує підтвердження у великих проспективних дослідженнях.