Клініко-патогенетичні аспекти коморбідної патології в пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень у поєднанні з ішемічною хворобою серця

Анотація

Мета — удосконалити діагностику й лікування пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) шляхом встановлення фенотипових особливостей ХОЗЛ у пацієнтів з ІХС, порівняння розподілу частот і генотипів поліморфних генів mEPHX (rs1051740) та GSTP1 (rs1138272), концентрації SP‑D у плазмі крові при зіставленні з частотою загострень, наявністю патології, курінням тощо.

Матеріали та методи. Проведено проспективне рандомізоване контрольоване порівняльне когортне дослідження 174 осіб із ХОЗЛ та ІХС у Національному інституті терапії імені Л. Т. Малої НАМН України у 2019—2025 рр. Учасників розподілили на п’ять груп: група 1 (n=75) — ХОЗЛ + ІХС з нечастими загостреннями, група 2 (n=58) — ХОЗЛ + ІХС з частими загостреннями, група 3 (n=17) — курці без ХОЗЛ та ІХС, група 4 (n=12) — здорові некурці, група 5 (n=12) — ІХС без ХОЗЛ. Обстеження проводили в три етапи (перед залученням у дослідження, через 1 та 2 роки). Використано клінічні, функціональні, біохімічні, генетичні методи, статистичний аналіз (критичний р‑рівень ≤0,05).

Результати. Дослідження показало, що коморбідність ХОЗЛ та ІХС супроводжується виразним порушенням функції зовнішнього дихання, зниженням сатурації крові киснем, погіршенням толерантності до фізичних навантажень і зростанням частоти загострень. Пацієнти з поєднанням зазначених патологій мали найгірші результати тесту 6‑хвилинної ходьби (333,0 [286,0; 395,0] м у першій групі, 328,5 [276,5; 365,8] м у другій групі порівняно з 415,0 [321,0; 477,5] м у курців без ХОЗЛ та ІХС, p <0,001) і нижчий рівень SpO₂ (97,0 [96,0; 99,0] % у першій групі та 96,0 [96,0; 98,0] % у другій групі, p <0,001), що свідчить про системний вплив гіпоксії. Функціональні порушення легень були найбільш виразними у групах із ХОЗЛ: об’єм форсованого видиху за 1‑шу секунду становив 52,6 [39,0; 61,0] % у першій групі та 48,5 [36,0; 60,0] % у другій групі (p <0,001 порівняно з іншими групами), тоді як у третій, четвертій та п’ятій групах він перевищував 90%. Показники модифікованої шкали задишки Медичного дослідницького центру та COPD Assessment Test підтвердили гіршу якість життя в пацієнтів із частими загостреннями ХОЗЛ: 2,0 [2,0; 2,0] (p <0,001) і 21,0 [18,0; 26,3] (p <0,001) відповідно. Аналіз ліпідного профілю виявив значні відмінності між групами. Рівень холестерину ліпопротеїнів низької густини був найвищим у третій групі — 4,64 [3,24; 5,59] ммоль/л (p=0,001 порівняно з першою групою), тоді як у пацієнтів із ХОЗЛ він був нижчим (3,16 [2,11; 4,00] ммоль/л у першій групі, 3,17 [2,31; 3,97] ммоль/л у другій групі). Рівень тригліцеридів був підвищеним у пацієнтів з ІХС (1,72 [1,28; 2,17] ммоль/л у п’ятій групі) порівняно з іншими групами (p=0,059). Аналіз індексу маси тіла виявив найвищі значення в п’ятій групі (31,7 [30,8; 34,3] кг/м²; p=0,001 порівняно з четвертою та третьою групами) і найнижчі — у четвертій групі (26,3 [25,7; 29,5] кг/м²). У пацієнтів із ХОЗЛ цей показник становив 29,6 [25,7; 33,2] кг/м² у першій групі та 28,2 [25,5; 31,2] кг/м² у другій групі. Отримані результати свідчать про необхідність комплексного підходу до лікування таких пацієнтів (контроль системного запалення, корекція ліпідного обміну, оптимізація фізичної активності та використання персоналізованих терапевтичних стратегій).

Висновки. Ідентифіковано асоціації між поліморфізмами гена mEPHX (rs1051740) і частотою загострень ХОЗЛ у пацієнтів з ІХС, тоді як GSTT не мав такого зв’язку, що відкриває можливості для персоналізованого лікування. Кореляція рівня SP‑D із частотою загострень ХОЗЛ не досягла статистичної значущості, що потребує досліджень з більшою вибіркою. Доцільною є розробка алгоритму прогнозування ризику загострень із використанням генетичних, метаболічних та клінічних маркерів для своєчасного втручання. Отримані результати є підґрунтям для персоналізованих схем лікування, що знижує ризик загострень і поліпшує якість життя пацієнтів.