Кардіоваскулярна автономна нейропатія у хворих на цукровий діабет 2 типу. Огляд

Анотація

Станом на 2024 р. на цукровий діабет 2 типу страждає 8% населення планети, або близько 400 млн осіб. Кардіоваскулярна автономна нейропатія є дуже поширеним, але недооціненим ускладненням цукрового діабету 2 типу, яке виникає в 60% випадків цього захворювання. Вона спричинює різні серцево‑судинні захворювання, які призводять до летального наслідку в 50—80% хворих на цукровий діабет 2 типу. В основі патогенезу кардіоваскулярної автономної нейропатії лежать порушення трофічних ефектів інсуліну та токсичні ефекти гіперглікемії, які спричинюють системне запалення та окисний стрес, зниження синтезу і біодоступності судинорозширювального, протизапального й антиагрегантного оксиду азоту, пригнічення тонусу парасимпатичної нервової системи, підвищення активності симпатоадреналової та ренін‑ангіотензин‑альдостеронової системи. Поганий контроль глікемії, інсулінорезистентність, тривалість цукрового діабету понад 15 років, вісцеральне ожиріння, куріння, надмірне вживання алкоголю, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, похилий вік є найбільш значущими чинниками розвитку й прогресування кардіоваскулярної автономної нейропатії. Раннє інтенсивне багатофакторне втручання щодо контролю всіх чинників ризику сприяє більш ніж 50% зниженню ризику виникнення цього патологічного стану. Основними заходами профілактики та лікування кардіоваскулярної автономної нейропатії є модифікація способу життя й патогенетична фармакотерапія, зокрема застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1, інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2‑го типу, метформіну, кардіоселективних β‑адреноблокаторів, блокаторів ренін‑ангіотензин‑альдостеронової системи, комбінації сакубітрилу та валсартану.

У статті наведено сучасні доказові дані щодо епідеміології, патофізіології, клінічних виявів, діагностики, ускладнень і методів лікування кардіоваскулярної автономної нейропатії.