Прогнозування несприятливого перебігу серцевої недостатності ішемічного генезу у хворих із фібриляцією передсердь та цукровим діабетом

Анотація

Мета — установити предиктори повторної госпіталізації (ПГ) хворих із серцевою недостатністю (СН) ішемічного генезу із супутніми фібриляцією передсердь (ФП) і цукровим діабетом (ЦД).

Матеріали та методи. Обстежено 398 хворих із СН на тлі післяінфарктного кардіосклерозу, із них 198 жінок та 200 чоловіків європеоїдної раси віком від 54 до 67 років (у середньому 58 років). У 226 (56,8%) пацієнтів була постійна форма ФП, у 102 (25,6%) — супутній цукровий діабет (ЦД) 2 типу. У 167 (42,0%) хворих зареєстровано фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) ≤40%, у 133 (33,4%) — помірно знижену ФВ ЛШ (41—49%), у 98 (24,6%) — збережену ФВ ЛШ (≥ 50%). Визначали рівень галектину‑3, маркера ST‑2, мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та його N‑термінального фрагмента (NT‑proBNP). Під час госпіталізації здійснювали реєстрацію електрокардіограми (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ, стандартизоване ехокардіографічне обстеження. Протягом 1 року проводили спостереження за хворими, ураховували наявність ПГ з приводу декомпенсації СН. Статистичний аналіз виконували за допомогою програм Statistica та MedCalc.

Результати. Хворі із СН і ФП мали більшу ймовірність ПГ порівняно з пацієнтами із синусовим ритмом (37,9 та 26,2%, відповідно, відношення шансів (ВШ) 1,76; р=0,0064). Середній час розвитку події в групі хворих із СН і ФП становив (9,1±0,3) міс, у групі пацієнтів із СН, які мали синусовий ритм, — (11,0±0,2) міс (відносний ризик (ВР) 1,99; p <0,0001). Пацієнти із СН і супутнім ЦД мали більшу ймовірність ПГ порівняно з хворими без ЦД (68,0 та 26,2%, відповідно, ВШ 8,60; р <0,0001). Середній час розвитку події в групі із ЦД становив (6,9±0,6) міс, у групі хворих без ЦД — (11,0±0,2) міс (ВР 4,11; p <0,0001). Пацієнти із СН і поєднанням ЦД та ФП мали більшу ймовірність ПГ порівняно з хворими із СН із синусовим ритмом без ЦД (90,4 та 26,2%, відповідно, ВШ 54,48; р <0,0001). Середній час розвитку події в групі хворих із СН із поєднанням ЦД та ФП становив (4,2±0,4) міс, у групі хворих без ЦД — (11,0±0,2) міс (ВР 6,84; p <0,0001). Кумулятивний ризик ПГ серед хворих із СН був найвищим при поєднанні ФП та ЦД (ВШ 4,08 (2,47—6,73), р <0,0001). Медіана часу 50% імовірності ПГ з приводу декомпенсації СН у цій групі становила 3,0 (3,0—4,0) міс.

Висновки. Коморбідність асоціюється з тяжчим перебігом СН. Із урахуванням кумулятивного ризику повторної госпіталізації протягом року спостереження, поєднання ЦД і ФП є найбільш несприятливим (ВШ 4,08 (2,47—6,73), р <0,0001). Медіана часу 50% імовірності повторної госпіталізації з приводу декомпенсації СН — 3,0 (3,0—4,0) міс. Відповідно до логістичного регресійного аналізу прогностичними чинниками перебігу СН є функціональний клас СН за критеріями Нью‑Йоркської асоціації серця (NYHA) (β=4,61; р <0,0001), ЦД в анамнезі (β=1,45; р=0,0005), сироватковий рівень галектину‑3 (β=0,52; р=0,0046) та величина ФВ ЛШ (β=0,13; р <0,0001).