Ліпопротеїнова гломерулопатія: що відомо? Огляд літератури

Анотація

Огляд літератури присвячено актуальній проблемі сучасної нефрології — ліпопротеїновій гломерулопатії (ЛПГП), рідкісному гломерулярному порушенню, що призводить до нефротичного синдрому і/або хронічної ниркової недостатності. Висвітлено первинний генетичний дефект при ЛПГП, який пов’язаний із гетерозиготними мутаціями гена аполіпопротеїну Е (АпоЕ) у ділянці зв’язування ліпопротеїнів низької густини (ЛПНГ) з відповідним рецептором, що підвищує спорідненість мутантних АпоЕ‑вмісних ліпопротеїнів до стінки гломерулярних капілярів. Представлено дані популяційних досліджень щодо поширеності ЛПГП, сучасні уявлення про її патогенез, зокрема про головну патогенетичну ланку — пошкодження структури та функції АпоЕ внаслідок гетерозиготних мутацій гена АпоЕ. Розглянуто участь АпоЕ‑вмісних ліпопротеїнів, до складу яких входять ізоформи АпоЕ, у формуванні гломерулярних депозитів, ліпопротеїнових тромбів у просвіті гломерулярних капілярів, а також роль макрофагів у патогенезі ренального ліпідозу. Описано гістологічну картину, притаманну ЛПГП, внутрішньогломерулярні та екстраренальні чинники її розвитку, особ­ливості ліпідного спектра крові, які супроводжують клінічний перебіг ЛПГП. Наведено діагностичні критерії ЛПГП, клінічні вияви цього гломерулярного порушення, прогноз при ЛПГП, ускладнення ЛПГП і асоційовані з нею коморбідні стани. Особливу увагу приділено лікуванню ЛПГП, без якого хвороба прогресує до термінальної хронічної ниркової недостатності. Обговорюються можливості сучасних гіполіпідемічних засобів (фібратів, похідних нікотинової кислоти, статинів, моноклональних антитіл до аполіпопротеїну СIII) щодо корекції порушень ліпідного обміну, з якими асоціюється ЛПГП. Наведено перспективні препарати, які можна буде застосовувати в пацієнтів із ЛПГП (інгібітори натрійзалежного ко‑транспортера глюкози 2, антиоксиданти, антиконвульсант топірамат) після проведення спеціальних досліджень. Увагу приділено іншим лікувальним заходам при ЛПГП (аферезу ліпопротеїнів низької густини з гепарин‑індукованою екстракорпоральною преципітацією, імуноадсорбційній терапії стафілококовим протеїном А, трансплантації нирки). Наголошено на необхідності проведення експериментальних і клінічних досліджень, які дадуть змогу розширити уявлення про етіологію та патогенез ЛПГП, поліпшити її діагностику й ефективність лікування.