Скринінг найпоширеніших кардіометаболічних захворювань на підставі оцінки чинників ризику серед військовослужбовців

Анотація

Мета — оцінити поширеність основних кардіометаболічних захворювань, визначити їхні чинники ризику та зіставити з метаболічними порушеннями та індикаторами стресу у військовослужбовців.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 74 чоловіків‑військово­службовців. Середній вік — 43,4 [31,4; 50,6] року. Серед обстежених частка осіб з артеріальною гіпертензією (АГ) становила 51,4%, з дисліпідемією (ДЛ) — 75,7%, з метаболічно‑асоційованою стеатотичною хворобою печінки (МАСХП) — 48,6%, з надлишковою масою тіла або ожирінням — 51,4%. Розподіл на групи проводили залежно від кількості наявних кардіометаболічних захворювань: група 1 (порівняння) — 14 (18,9%) пацієнтів без АГ, ДЛ та МАСХП, група 2 — 32 (43,2%) пацієнти з 1 — 2 зазначеними кардіометаболічними захворюваннями, група 3—28 (37,8%) пацієнтів із коморбідною патологією (АГ, ДЛ та МАСХП). Оцінювали антропометричний профіль, традиційні клініко‑біохімічні показники. Вміст у крові індикаторів стресу (дегідроепіандростерон‑сульфат (ДГЕА‑С) і кортизол), а також маркера окисного стресу 8‑OH‑дезоксигуанозину (8‑OH‑ДГ) визначали імуноферментним методом.

Результати. Серед обстежених військовослужбовців із АГ вдвічі частіше реєстрували надлишкову масу тіла/ожиріння (p=0,003, χ²=9,110), у 3,3 разу частіше — МАСХП (p=0,0001, χ²=19,598) та в 1,7 разу частіше ДЛ (p=0,0001, χ²=15,418). Серед військовослужбовців із МАСХП втричі частіше мала місце надмірна маса тіла/ожиріння (p=0,0001, χ²=19,598), в 1,6 разу частіше — ДЛ (p=0,0001, χ²=13,416). Військовослужбовці з більшою кількістю кардіометаболічних захворювань були статистично значущо старшими (p=0,003). У групі 3 21,4% військовослужбовців мали нормальний індекс маси тіла, тоді як у групі 1 28,6% осіб мали надлишкову масу тіла або ожиріння (p=0,001). Збільшення кількості кардіометаболічних захворювань супроводжувалося суттєвим зменшенням частки скелетної мускулатури (p=0,039 для групи 1 порівняно з групою 2; p=0,001 для групи 1 порівняно з групою 3; p=0,001 для групи 2 порівняно з групою 3). Військовослужбовці групи 3 порівняно з групами 1 та 2 мали статистично значущо вищі показники індексу маси тіла, обводу талії (ОТ) і стегон, більшу частку загального жиру та меншу частку скелетної мускулатури (p=0,001 для всіх пар порівнянь). Найвищі рівні аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), сечової кислоти (СК) та найнижчу величину співвідношення АСТ/АЛТ зареєстрували в групі 3 порівняно з групою 1 (відповідно p=0,002; p=0,0001; p=0,001; p=0,0001) та групою 2 (p=0,0001; p=0,0001; p=0,0001; p=0,0001). У військовослужбовців групи 3 порівняно з групою 1 був статистично значущо меншим вміст лужної фосфатази (p=0,048). Виявлено погіршення ліпідного профілю зі збільшенням кількості кардіометаболічних захворювань: у групі 3 статистично значущо вищими були показники загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини (ХС ЛПДНГ) та низької густини порівняно з групою 1 (відповідно p=0,0001; p=0,0001; p=0,0001; p=0,007) та групою 2 (p=0,0001; p=0,024; p=0,002; p=0,005). У групі 2 порівняно з групою 1 вищим був рівень ТГ (p=0,0001) і ХС ЛПДНГ (p=0,0001). Суттєво нижчим був вміст ДГЕА‑С у групі 3 порівняно з групою 1 (p=0,019), але відмінностей за рівнем кортизолу не виявлено. Статистично значущо нижчим був вміст 8‑ОН‑ДГ у групах 2 (p=0,003) та 3 (p=0,019) порівняно з групою 1. Кореляційний аналіз даних виявив, що рівень стресових гормонів мав обернено пропорційний зв’язок із показниками ОТ (p=0,016), АСТ (p=0,004), АЛТ (p=0,021), загального білірубіну (p=0,033), СК (p=0,002), глікованого гемоглобіну (HbA1с) (p=0,024), ЗХС (p=0,002), ТГ (p=0,001), ХС ЛПДНГ (p=0,001).

Висновки. Серед військовослужбовців значно поширені кардіометаболічні захворювання, частим явищем є наявність коморбідності, що значно підвищує кардіоваскулярний ризик і зумовлює потребу в оптимізації лікувально‑профілактичних методів для виявлення та корекції кардіометаболічних захворювань. Збільшення кількості кардіометаболічних захворювань асоціюється з більшим віком, погіршенням антропометричного статусу, печінкових проб, збільшенням рівня СК, погіршенням ліпідного профілю. У військовослужбовців із кардіометаболічною коморбідністю ДГЕА‑С можна розглядати як індикатор хронічного стресу. Необхідно проводити моніторинг і вчасну корекцію ОТ, вмісту АСТ, АЛТ, загального білірубіну, СК, HbA1с, ЗХС, ТГ і ХС ЛПДНГ у військовослужбовців через зв’язок цих показників зі стресом для профілактики кардіометаболічних захворювань.