Прогнозування ризиків розвитку коморбідності цукрового діабету 2 типу та ішемічної хвороби серця з урахуванням плазмових рівнів 8-ізопростану та сиртуїну-1

Анотація

Серцево‑судинні захворювання (ССЗ), зокрема ішемічна хвороба серця (ІХС), продовжують залишатися основними причинами захворюваності та смертності при цукровому діабеті (ЦД) 2 типу. Ішемічна хвороба серця та ЦД 2 типу є широко поширеними найнебезпечнішими захворюваннями. За даними досліджень установлено високу загальну поширеність ССЗ при ЦД 2 типу, а найпоширенішим типом ССЗ є ІХС.

Мета — визначити прогностичні можливості визначення ризику розвитку коморбідності ішемічної хвороби серця та ЦД 2 типу та розробити відповідну прогностичну модель.

Матеріали та методи. Проведено рандомізоване контрольоване одноцентрове проспективне дослідження типу випадок‑контроль. Обстежено 100 хворих, яких розподілили на дві групи: 1‑ша група (n=30) мала ізольовану ІХС, 2‑га група (n=70) — ІХС на тлі ЦД 2 типу. До контрольної групи залучено 20 відносно здорових осіб. Вивчали рівень сиртуїну‑1 та 8‑ізопростану. Статистичний аналіз отриманих даних проводили з використанням пакета прикладних програм IBM SPSS 25.0.

Результати. Найбільш вагомими предикторами розвитку коморбідного ІХС та ЦД 2 типу визначено вік пацієнтів (збільшував вірогідність на 7,1%) та індекс маси тіла (ІМТ, що збільшував вірогідність на 13,3%). Ризик ІХС та ЦД 2 типу зростав при збільшенні рівня 8‑ізопростану та зменшенні вмісту сиртуїну‑1 відповідно на 2,1 і 79,4%. Порівнянно з ІІ функціональним класом (ФК) стенокардії, наявність ІІІ ФК статистично значущо (р=0,005) асоціювалася зі зниженням вірогідності розвитку коморбідних ІХС та ЦД 2 типу на 66,3%. При сукупному аналізі загальний вплив на вірогідність розвитку коморбідності ІХС та ЦД 2 типу встановлено при збільшенні віку на 8,1%, ІМТ — на 18,9%, рівня 8‑ізопростану — на 2,6%, зниженні вмісту сиртуїну‑1 на 81,0% та наявності ІІІ ФК стенокардії (на 82,8%). Отримано математичне рівняння для прогнозування розвитку коморбідного перебігу ІХС та ЦД 2 типу.

Висновки. Визначено, що найбільш вагомими предикторами розвитку коморбідного перебігу ІХС та ЦД 2 типу є вік пацієнтів, ІМТ, рівень 8‑ізопростану та сиртуїну‑1, наявність ІІІ ФК стенокардії.