Сучасна гіполіпідемічна терапія: можливості нових гіполіпідемічних препаратів щодо корекції порушень ліпідного обміну. Огляд літератури

Анотація

Дисліпідемія є одним із важливих чинників ризику та прогресування серцево‑судинних захворювань. Нині використовують кілька класів гіполіпідемічних лікарських препаратів із доведеною ефективністю. Однак частина пацієнтів має непереносність певних препаратів із високою ефективністю або не вдається досягти цільових рівнів показників ліпідного спектра крові навіть у разі застосування максимальних доз чи комбінованої терапії. Це зумовлює необхідність створення нових гіполіпідемічних засобів.

Огляд присвячено обговоренню нових напрямів впливу на порушений метаболізм ліпідів шляхом створення нових класів гіполіпідемічних препаратів, застосування яких відкриває перспективи ефективного впливу на ліпідні чинники кардіоваскулярного ризику в разі недосягнення цільового рівня холестерину ліпопротеїнів низької густини або існування остаточного кардіоваскулярного ризику, зумовленого підвищеною сироватковою концентрацією тригліцеридів і/або низьким вмістом холестерину в складі ліпопротеїнів високої густини (ЛПВГ).

Серед нових засобів для корекції гіперхолестеринемії (ГХС) обговорюються механізми дії та ефективність застосування інгібіторів пропротеїнової конвертази субтилізин‑кексинового типу 9 (PCSK9), бемпедоєвої кислоти — інгібітора аденозинтрифосфат‑цитратліази та інклiсiрану, що являє собою синтезовану малу рибонуклеїнову кислоту (РНК), що інтерферує та блокує гени‑регулятори активності PCSK9 у печінці. Нові засоби для корекції гіпертригліцеридемії представлено такими препаратами, як етил ікозапенту (високоочищений і стійкий ефір етил‑ейкозапентаєнової кислоти), пемафібрат (перший селективний модулятор α‑рецепторів, активованих проліфератором пероксисом), інгібіторами аполіпопротеїну С‑III (воланесорсен, олезарсен), антисенсорним нуклеотидом до матричної РНК аполіпопротеїну В‑100 — міпомерсеном, інгібітором мікросомального білка‑переносника тригліцеридів — ломітапідом, інгібіторами ангіопоетинподібного білка 3 типу (евінакумабом і вупанорсеном).

Серед нових підходів до підвищення рівня холестерину ЛПВГ увагу приділено експериментальному й клінічному дослідженню рекомбінантних ЛПВГ, препаратам рекомбінантної лецитин‑холестерин‑ацил‑трансферази, пептидам‑ міметикам аполіпопротеїну А‑I. Ефективним щодо зниження вмісту в крові ліпопротеїну(а) є пелакарсен — антисенсорний олігонуклеотид до матричної РНК аполіпопротеїну(а), що входить до складу молекули ліпопротеїну(а) та олпасірану, який являє собою малу РНК, що інтерферує, до молекули ліпопротеїну(а), яка пригнічує синтез аполіпопротеїну(а).

Найімовірніше, найближчим часом клінічно застосовуватимуть нові препарати, схвалені US Food and Drug Administration і European Medicines Agency, такі як бемпедоєва кислота, інклiсiран (для корекції гіперхолестеринемії) і ломітапід (для лікування сімейної гіперхолестеринемії).