Клінічний випадок автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу

О. О. Буряковська; О. А. Гончарова; І. П. Романова

doi:10.30978/UTJ2024-1-49

Автор(и)

О. О. Буряковська ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків; ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків, Україна http://orcid.org/0000-0002-6488-3426
О. А. Гончарова ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків; Харківський національний медичний університет, Україна http://orcid.org/0000-0001-5864-5686
І. П. Романова ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків, Україна http://orcid.org/0000-0002-5302-4490

DOI:

https://doi.org/10.30978/UTJ2024-1-49

Ключові слова:

автоімунний полігландулярний синдром ІІ типу, цукровий діабет 1 типу, автоімунний тиреоїдит, хронічна надниркова недостатність

Анотація

На клінічному прикладі маніфестації автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу в молодої жінки розглянуто особливості клінічної симптоматики та складнощі діагностики цього захворювання. Автоімунний полігландулярний синдром ІІ типу є рідкісною патологією, його поширеність становить 1 випадок на 20 тис. населення. Діагноз цього захворювання установлюють за наявності недостатності щонайменше двох ендокринних залоз з обов’язковою наднирковою недостатністю. Другим компонентом захворювання може бути будь‑яке автоімунне захворювання щитоподібної залози або цукровий діабет 1 типу, який також має автоімунну природу, або обидва ці стани. Надниркова недостатність є початковим виявом автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу у близько половини пацієнтів, виникає одночасно з автоімунним тиреоїдитом або цукровим діабетом 1 типу — у 20% пацієнтів, решта хворих можуть мати іншу послідовність маніфестації компонентів автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу. У статті наголошено на важливості ретельного спостереження за пацієнтами з наявністю принаймні одного автоімунного розладу ендокринного походження. Докладно представлені дані пацієнтки, що протягом 7 років мала тільки цукровий діабет 1 типу та автоімунний тиреоїдит, а маніфест надниркової недостатності було зареєстровано через 7 років після вияву первинних компонентів автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу. Висвітлено діагностично значущі зміни в лабораторних методах. Проведено аналіз даних літератури, які стосуються цього захворювання. Наголошено на необхідності регулярного спостереження таких пацієнтів для швидкої діагностики та зниження ризику розвитку як ранніх, так і віддалених ускладнень. Особливу увагу необхідно приділяти обстеженню родичів першої лінії спорідненості серед пацієнтів з вже встановленим діагнозом автоімунного полігландулярного синдрому ІІ типу на наявність можливої спадковості.

Біографії авторів

О. О. Буряковська, ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», Харків; ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків

доктор філософії за спеціальністю «Медицина», наук. співр. відділу вивчення захворювань органів травлення та їхньої коморбідності з неінфекційними захворюваннями, лікар-ендокринолог

О. А. Гончарова, ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків; Харківський національний медичний університет

Doctor of Medical Sciences, Senior Researcher, Prof. of The Department of Endocrinology and Pediatric Endocrinology

І. П. Романова, ДУ «Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України», Харків

MD, PhD, Head of the Endocrinolodical Department

Посилання

Elsayed M, Negm E, Gahr M, Schönfeldt-Lecuona C. Autoimmune polyglandular syndrome type 2 and recurrent depression. Ann Med Surg (Lond). 2023 Mar 9;85(3):494-6. http://doi.org/10.1097/MS9.0000000000000235. PMID: 36923755; PMCID: PMC10010780.

Fatma M, Mouna E, Raouf H, Hajer F, Hatem M, Mohammed A. Autoimmune polyglandular syndrome type II: epidemiological, clinical and immunological data. J Endocrinol Metab. 2014;4(4):101-9. http://dx.doi.org/10.14740/jem227w.

Fernández Miró M, Colom Comí C, Godoy Lorenzo R. Autoinmune polyendocrinopathy. Med Clin (Barc). 2021 Sep 10;157(5):241-6. English, Spanish. http://doi.org/10.1016/j.medcli.2021.02.004. PMID: 33958142.

Frommer L, Kahaly GJ. Autoimmune polyendocrinopathy. J Clin Endocrinol Metab. 2019 Oct 1;104(10):4769-82. http://doi.org/10.1210/jc.2019-00602. PMID: 31127843.

Husebye ES, Anderson MS, Kämpe O. Autoimmune polyendocrine syndromes. N Engl J Med. 2018 Mar 22;378(12):1132-41. http://doi.org/10.1056/NEJMra1713301. PMID: 29562162; PMCID: PMC6007870.

Kahaly GJ, Frommer L. Autoimmune polyglandular diseases. Best Pract Res Clin Endocrinol Metab. 2019 Dec;33(6):101344. http://doi.org/10.1016/j.beem.2019.101344. PMID: 31606344.

Kraus AU, Penna-Martinez M, Shoghi F, Meyer G, Badenhoop K. Monocytic cytokines in autoimmune polyglandular syndrome type 2 are modulated by vitamin D and HLA-DQ. Front Immunol. 2020 Dec 7;11:583709. http://doi.org/10.3389/fimmu.2020.583709. PMID: 33365026; PMCID: PMC7750404.

Kriegel MA, Lohmann T, Gabler C, Blank N, Kalden JR, Lorenz HM. Defective suppressor function of human CD4+ CD25+ regulatory T cells in autoimmune polyglandular syndrome type II. J Exp Med. 2004 May 3;199(9):1285-91. http://doi.org/10.1084/jem.20032158. PMID: 15117972; PMCID: PMC2211900.

Meek M, Kabengele C, Kamanga B. Autoimmune polyglandular syndrome type 2 in an HIV-positive man managed at the University Teaching Hospitals Lusaka, Zambia: a case report. Pan Afr Med J. 2022 Jan 12;41:31. doi: 10.11604/pamj.2022.41.31.30195. PMID: 35382047; PMCID: PMC8956902. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35382047/

Singh G, Jialal I. Polyglandular autoimmune syndrome type II. 2023 Aug 8. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan. PMID: 30252248.

Shi Y, Shen M, Zheng X, et al. ICPis-induced autoimmune polyendocrine syndrome type 2: a review of the literature and a protocol for optimal management. J Clin Endocrinol Metab. 2020 Dec 1;105(12):dgaa553. http://doi.org/10.1210/clinem/dgaa553. PMID: 32905579.