Циркулююча мікроРНК-21-3p у хворих на артеріальну гіпертензію

Анотація

Мета — вивчити зміни рівня мікроРНК‑21‑3p у плазмі крові хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та його взаємозв’язки з особливостями перебігу захворювання.

Матеріали та методи. Обстежено 24 хворих на АГ ІІ стадії 2—3‑го ступеня (11 чоловіків та 13 жінок) віком від 42 до 60 років (середній вік — (52,4±4,6) року). Контрольну групу утворили 12 практично здорових осіб, порівнянні за віком і співвідношенням статей. Обстеження проводили у відділенні гіпертензій і захворювань нирок ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України». Ступінь, стадію АГ і наявність чинників ризику серцево‑судинних захворювань, встановлені серцево‑судинні захворювання і захворювання нирок оцінювали відповідно до сучасних рекомендацій. Усім хворим проводили загальноклінічне лабораторне та інструментальне обстеження. Рівень циркулюючої мікроРНК‑21‑3p у плазмі крові визначали методом кількісної зворотної транскриптазо‑полімеразної ланцюгової реакції з використанням наборів реактивів для контролю й аналізу експресії мікроРНК «TaqMan microRNA Assay» (ThermoFisherScientific, США). Як референтну використовували малу ядерну РНК U6. Відносну експресію розраховували у відносних одиницях за методом ΔΔCt. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою стандартних методів з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Exсel та SPSS 19.0.

Результати. Установлено статистично значуще зниження рівня мікроРНК‑21‑3p у плазмі крові хворих на АГ порівняно з практично здоровими особами. Найбільше зниження вмісту в плазмі крові мікроРНК‑21‑3p зафіксували у хворих з тяжчою гіпертензією (АГ 3‑го ступеня) та у пацієнтів, у яких, попри антигіпертензивну терапію, не досягнуто цільових рівнів «офісного» артеріального тиску. Установлено статистично значущі обернено пропорційні кореляції між рівнем мікроРНК‑21‑3p у плазмі крові та гемодинамічними показниками (рівнями артеріального тиску) та індексом маси міокарда лівого шлуночка (показник виразності гіпертрофії лівого шлуночка — одного з ключових уражень органів‑мішеней). Отримані дані вказують на наявність у хворих на АГ значного дефіциту продукції мікроРНК‑21‑3p, яка, за даними літератури, має потужні антигіпертензивні, кардіоваскулопротекторні та ренопротекторні властивості.

Висновки. Установлено статистично значуще зниження рівня в плазмі крові ендогенного регулятора експресії генів з антигіпертензивними та органопротекторними властивостями — мікроРНК‑21‑3p у хворих на АГ порівняно з практично здоровими особами. Виявлене зниження рівня в плазмі крові мікроРНК‑21‑3p у хворих на АГ підсилюється при тяжкій та неконтрольованій гіпертензії і асоціюється зі ступенем гіпертензивного ураження серця. Отримані дані вказують на важливу роль мікроРНК‑21‑3p у патогенезі АГ і перспективність пошуку методів корекції її продукції.