Відмінності в темпі старіння пацієнтів з артеріальною гіпертензією та субклінічним гіпотиреозом залежно від методу розрахунку

Анотація

Мета — оцінити в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) у поєднанні із субклінічним гіпотиреозом (СГ) два методи визначення біологічного віку (БВ) і темпу старіння, які можуть бути використані в практичній медицині.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 150 пацієнтів, серед яких переважали жінки (54,7%). Середній вік пацієнтів — 47,1 [39,7; 54,0] року. Хворих розподілили на три групи, порівнянні за віком і співвідношенням статей: основну — 70 осіб з АГ у поєднанні із СГ, порівняння — 50 осіб з ізольованою АГ, контрольну — 30 здорових добровольців. Оцінювали об’єктивні дані, антропометричний статус, традиційні клініко‑біохімічні показники, вміст інсуліну, індекс інсулінорезистентності (HOMA‑IR), рівень С‑реактивного білка, фактора некрозу пухлини α, тиреотропного гормону, тироксину вільного (Т4) і сиртуїну‑1 (SIRT1). Стан прооксидантно‑антиоксидантного балансу визначали за вмістом загальних гідропероксидів та загальною антиоксидантною активністю. Як основні маркери передчасного старіння обрано оцінку БВ і темпу старіння (ΔБВ) двома методами — М. Левіна та співавт. (ΔБВ1) і власним (ΔБВ2). Залежно від ΔБВ пацієнтів групи поділили на підгрупи з нормальним/уповільненим темпом старіння (ΔБВ ≤0) і прискореним (ΔБВ >0).

Результати. За оцінкою ΔБВ1 (p=0,004) у контрольній групі було 4 особи з прискореним темпом старіння, а в основній групі було в 2,2 разу більше таких осіб, ніж у групі порівняння (40,0 і 18,0%), тоді як за оцінкою ΔБВ2 (p=0,0001) більше пацієнтів мали підвищену швидкість старіння як в основній групі, так і в групі порівняння (57,1 і 38,0%). Пацієнти з АГ та прискореним темпом старіння відповідно до оцінки ΔБВ1 статистично значущо відрізнялися за вмістом SIRT1 (p=0,012), аспартатамінотрансферази (АСТ) (p=0,012), аланінамінотрансферази (АЛТ) (p=0,005), сечової кислоти (p=0,011) та величиною діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (p=0,001), а відповідно до оцінки ΔБВ2 — за рівнем інсуліну (p=0,019), HOMA‑IR (p=0,013), тригліцеридів (ТГ) (p=0,011), холестерину ліпопротеїнів дуже низької густини (ХС ЛПДНГ) (p=0,020), ДАТ (p=0,032) і загального білка (p=0,048) від пацієнтів з АГ та нормальним/уповільненим темпом старіння. У групі пацієнтів з АГ у поєднанні із СГ між пацієнтами з різним темпом старіння відповідно до оцінки ΔБВ1 зафіксовано відмінності за вмістом загальних гідропероксидів (p=0,023), сечової кислоти (p=0,044) та величиною індексу маси тіла (p=0,046), а оцінкою ΔБВ2 — за рівнем глюкози (p=0,045) та сечової кислоти (p=0,026). У групі з АГ та групі з поєднаним перебігом АГ і СГ було 52 пацієнти, група темпу старіння яких не збігалася під час оцінки за ΔБВ1 та ΔБВ2 : 11 пацієнтів мали прискорену швидкість старіння лише за оцінкою ΔБВ1, 23 — лише за оцінкою ΔБВ2. Серед зазначених 52 пацієнтів 50% мали підвищений понад норму рівень АЛТ, 32,7% — АСТ, 3,8% — лужної фосфатази, 90,2% — HOMA‑IR, 80,8% — загального холестерину, 28,8% — ТГ, 26,9% — знижений щодо норми вміст холестерину ліпопротеїнів високої густини, 82,7% — підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів низької густини, 15,4% — креатиніну, 46,2% — знижену швидкість клубочкової фільтрації, 15,4% — підвищений вміст С‑реактивного білка, 3,8% — фактора некрозу пухлини α, 50,0% мали неконтрольований рівень систолічного та діастолічного артеріального тиску.

Висновки. Оцінку БВ слід обов’язково проводити в пацієнтів з АГ та СГ для раннього виявлення й профілактики передчасного старіння. Як індикатор прискореного темпу старіння ефективним може бути поєднане використання оцінки ΔБВ на підставі клініко‑біохімічних показників відповідно до методу М. Левіна та співавт. (2018) і запропонованого методу на підставі оцінки антропометричних показників, рівня тиреотропного гормону та загальних гідропероксидів. Первинне визначення БВ може бути проведене під час регулярного (наприклад, щорічного) профілактичного скринінгу пацієнтів. У разі виявлення кардіометаболічних порушень повторне визначення БВ може бути проведене через деякий час після їхньої корекції.