Нові можливості оптимізації лікування надшлуночкових порушень серцевого ритму в пацієнтів з артеріальною гіпертензією в умовах хронічного стресу

Анотація

Мета — вивчити вплив препарату «Карвеліс» («Др. Густав Кляйн Гмбх», Німеччина) на стан психовегетативних розладів у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і надшлуночковими аритміями та проаналізувати варіабельність серцевого ритму (ВСР) і виявів аритмії.

Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії 2 ступеня, надшлуночковою екстрасистолією та пароксизмальною формою фібриляції передсердь. Перша група (n=26) приймала стандартну терапію та препарат «Карвеліс» 30 крапель тричі на добу, друга група (n=24) — стандартну терапію. Обстеження проводили до лікування та через 3 міс. Воно передбачало загальноклінічне й лабораторне обстеження, анкетування за психометричними шкалами, добовий моніторинг електрокардіограми й артеріального тиску (АТ), тест із фізичним навантаженням, ехокардіографію.

Результати. На початку дослідження в усіх учасників з використанням госпітальної шкали тривоги й депресії (HADS) виявлено клінічно (≥ 11 балів) та субклінічно (8—10 балів) виразні тривогу та депресію. Через 3 міс у 1‑й групі зареєстровано статистично значуще зменшення виявів тривоги й депресії, особливо у найтяжчих щодо психоемоційного стану пацієнтів. Прийом препарату «Карвеліс» асоціювався з нормалізацією показників ВСР і додатковим (порівняно з 2‑ю групою) зниженням на 10,8% кількості пароксизмів фібриляції передсердь. За даними добового моніторингу АТ, у 1‑й групі збільшилася майже вдвічі кількість пацієнтів із фізіологічним профілем АТ і нормалізацією показників варіабельності АТ. За результатами тредміл‑тесту, у цій групі також зареєстровано приріст потужності (12,5%) та часу (9,5%) виконання навантаження.

Висновки. Використання психометричних шкал у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та фібриляцією передсердь дає змогу виявити психоемоційні розлади. Корекція розладів у разі використання препарату «Карвеліс» упродовж 3 міс асоціюється з нормалізацією ВСР, підвищенням ефективності антиаритмічної терапії, відновленням фізіологічного добового профілю АТ, збільшенням показників тесту з фізичним навантаженням.