Значення катестатину та релаксину-2 у діагностиці ремоделювання міокарда в пацієнтів із гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом 2 типу

Анотація

Мета — визначити особливості електрокардіографічних та ехокардіографічних показників у пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та їхні взаємозв’язки з рівнем катестатину (КС) та релаксину‑2 (РЛ‑2) у плазмі крові.

Матеріали та методи. Обстежено 106 пацієнтів із ГХ, 55 з яких мали супутній ЦД 2 типу, та 30 практично здорових добровольців. Середній вік учасників дослідження становив (64,06±8,44) року. Серед пацієнтів переважали жінки (55,9%). Усім учасникам дослідження проведено вимірювання антропометричних показників, лабораторні та інструментальні дослідження. Рівень біомаркерів КС та РЛ‑2 визначали імуноферментним методом. Інструментальні дослідження передбачали проведення електрокардіографії (ЕКГ) та трансторакальної ехокардіографії (ЕхоКГ).

Результати. Рівень КС був знижений у пацієнтів із концентричною ((5,04 ± ± 1,14) нг/ мл) та ексцентричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (ГМЛШ) ((5,08±0,89) нг/ мл) порівняно з нормальною геометрією ((6,63±0,73) нг/ мл, p <0,001). Установлено статистично значущі кореляції між рівнем КС і ЕКГ‑озна­ками ГМЛШ (вольтажним критерієм Корнелла (r=–0,222; p=0,009) та індексом Соколова — Лайона (r=–0,226; p=0,008)) та ЕхоКГ‑параметрами (кінцево­діа­сто­лічний розмір (r=–0,388; p <0,001), кінцевосистолічний розмір (r=–0,453; p <0,001), індекс кінцеводіастолічного об’єму (r=–0,329; p <0,001), індекс кінцевосистолічного об’єму (r=–0,415; p <0,001), фракція викиду (r=0,469; p <0,001), товщина міжшлуночкової перегородки (r=–0,593; p <0,001), товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЛШ) (r=–0,647; p <0,001), відносна товщина стінок ЛШ (r=–0,568; p <0,001), індекс маси міокарда ЛШ (r=–0,576; p <0,001). Пацієнти з концентрацією РЛ‑2 ≥4,69 пг/мл мали вищі показники ЕхоКГ (кінцеводіастолічний і кінцевосистолічний розмір, індекс кінцеводіастолічного та кінцевосистолічного об’єму, ударний об’єм, товщина міжшлуночкової перегородки й задньої стінки ЛШ, відносна товщина стінок ЛШ, індекс маси міокарда ЛШ) (p <0,05). Виявлено статистично значущий прямо пропорційний зв’язок між рівнями КС та РЛ‑2 (r=0,191; p=0,026), так само, як і в підгрупі пацієнтів з рівнем РЛ‑2 ≥ 4,69  пг/ мл (r=0,585; p <0,001).

Висновки. Зниження рівня КС при розвитку ГМЛШ та виявлені кореляційні зв’язки з ЕКГ‑ознаками ГМЛШ та ЕхоКГ‑параметрами дають підстави розглядати його як предиктор розвитку ГМЛШ, особливо в пацієнтів із ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу.