Ожиріння як чинник ризику хронічної хвороби нирок: сучасний погляд на проблему. Огляд літератури

Анотація

Огляд присвячено актуальній клінічній проблемі участі ожиріння в розвитку та прогресуванні хронічної хвороби нирок (ХХН). Обговорено патогенетичні ланки, через які опосередковується негативний вплив ожиріння на нирки, а саме, дисліпопротеїдемія, ендотеліальна дисфункція (ЕД) ниркових судин, активація ренін‑ангіотензин‑альдостеронової системи, артеріальна гіпертензія, продукція жировою тканиною медіаторів, які пошкоджують нирки (лептин, фактор некрозу пухлини α, інтерлейкіни‑1, 6, 8). Наведено дані про вплив основних чинників прогресування пошкодження нирок при ожирінні (інсулінорезистентності (ІР), гіперінсулінемії, дисліпопротеїдемії, порушень системної та ниркової гемодинаміки, пов’язаних з активацією ренін‑ангіотензин‑альдостеронової системи (артеріальна гіпертензія, внутрішньоклубочкова гіпертензія)). Узагальнено значення метаболічного синдрому та його складових у патогенезі ХХН, а також роль цукрового діабету, що часто поєднується з ожирінням, у розвитку діабетичної хвороби нирок (діабетичної нефропатії). Із адипокінів особливу увагу приділено патогенетичній ролі лептину і адипонектину при ожирінні, в умовах якого відбувається пошкодження нирок. Обговорено участь лептинорезистентності в патогенезі ХХН через такі ланки, як ІР, ЕД, оксидантний стрес та запалення. Висвітлено роль ЕД і клубочкової гіперфільтрації в патогенезі мікроальбумінурії, значення пошкодження подоцитів (клітинних структур ниркових канальців) у патогенезі ХХН при ожирінні, клінічне значення раннього виявлення патології нирок, контролю маси тіла, рівня глікемії й артеріального тиску, а також дотримання здорового способу життя для зниження ризику роз­вит­ку ХХН, пов’язаної з ожирінням, цукровим діабетом та іншими метаболічними розладами. Наголошено, що оцінка показників ліпідного і вуглеводного обміну, рівня сироваткового лептину та ІР є перспективною для діагностики пошкодження ниркової тканини при ожирінні.