Особливості перебігу артеріальної гіпертензії у хворих після перебування в зоні бойових дій на Харківщині

Анотація

Мета — вивчити особливості перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) у цивільного населення після перебування в зоні бойових дій на Харківщині.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 62 (29 чоловіків та 33 жінки) хворих на АГ 2—3‑го ступеня), які пройшли обстеження у відділенні гіпертензій і захворювань нирок ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» до війни та через 4—5 міс після її початку. Інтервал між першим і повторним оглядом становив 8—9 міс. Усі обстежені хворі під час війни перебували в Харківській області в зоні бойових дій. Середній вік пацієнтів — (52,4±4,3) року. Усім хворим проводили загальноклінічне лабораторне та інструментальне обстеження. Ступінь, стадію АГ і наявність чинників ризику серцево‑судинних захворювань (ССЗ), установлені ССЗ і захворювання нирок оцінювали відповідно до сучасних рекомендацій. Після первинного обстеження (до початку війни) усім хворим призначали 2‑компонентну або 3‑компонентну антигіпертензивну та (за наявності підвищеного рівня холестерину ліпопротеїнів низької густини (ХС ЛПНГ) гіполіпідемічну терапію відповідно до сучасних рекомендацій. Усі хворі до початку війни досягли цільових рівнів «офісного» артеріального тиску. Частота досягнення цільових рівнів ХС ЛПНГ була значно нижчою (57%).

Результати. У хворих на АГ (цивільне населення), які перебували в зоні бойових дій на Харківщині і пережили хронічний стрес воєнного часу, установлено статистично значуще збільшення частоти тяжкої і неконтрольованої АГ, її кризового перебігу та резистентної форми. Прогностично несприятливими наслідками перебування у зоні бойових дій у хворих на АГ були статистично значуще збільшення частоти таких чинників ризику ССЗ, як підвищення рівня в крові ХС ЛПНГ, переддіабет, інсулінорезистентність, паління і регулярне вживання алкоголю. Перебування у зоні бойових дій призвело до статистично значущого підвищення у хворих на АГ частоти ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму і серцевої недостатності, пришвидшення розвитку цукрового діабету 2 типу, а також до таких тяжких серцево‑судинних і цереброваскулярних ускладнень, як фібриляція передсердь, гострий інфаркт міокарда, транзиторна ішемічна атака й ішемічний інсульт.

Висновки. Перебування хворих на АГ у зоні бойових дій і пов’язаний із цим хронічний стрес воєнного часу призводять до значного погіршення перебігу гіпертензії та розвитку й прогресування несприятливих метаболічних порушень і сер­цево‑судин­них та цереброваскулярних ускладнень. Це обґрунтовує необхідність проведення динамічного спостереження за цією категорією хворих і тривалої комбінованої терапії з урахуванням особливостей клінічного перебігу й наявності та виразності ускладнень захворювання.