Вплив комплексної терапії з додатковим призначенням дапагліфлозину на вміст копептину в сироватці крові пацієнтів із діабетичною нефропатією

Анотація

Мета — визначити вплив медикаментозної терапії з додатковим призначенням інгібітора натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу дапагліфлозину на вміст у сироватці крові показника активності системи аргінін‑вазопресин копептину як біомаркера ниркових та судинних уражень у пацієнтів із діабетичною нефропатією (ДН) на різних стадіях захворювання.

Матеріали та методи. Обстежено 83 пацієнти із ДН, які перебували на лікуванні в клініці Національного інституту терапії імені Л.Т. Малої НАМН України. Їх розподілили на дві групи залежно від призначеної терапії: 42 пацієнти отримували стандартний курс лікування (антидіабетичні препарати, які сприяли досягненню і підтримці задовільної компенсації цукрового діабету (ЦД), блокатори ренін‑ангіо­тензин‑альдостеронової системи і статини), решті хворих додатково до стандартної терапії призначили дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу. Повторне обстеження пацієнтів проводили через 6 міс лікування. Концентрацію копептину в сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу з використанням набору реактивів «Human CPP Elisa Kit» («FineTest», Китай).

Результати. За результатами дослідження впливу комплексної нефропротекторної терапії на показники ліпідного профілю у хворих на ЦД 2 типу виявлено статистично значуще зниження вмісту загального холестерину на 11,78% (р <0,05), тригліцеридів — на 19,75% (р <0,05) та статистично незначуще підвищення рівня ліпопротеїдів високої густини на 5,10%. У хворих на ЦД 2 типу з ДН зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) >90 мл/(хв · 1,73 м²) (хронічна хвороба нирок (ХХН) І стадії) концентрація копептину після лікування зменшилася на 19,3% (р <0,05), у хворих зі ШКФ 60—89 мл/(хв · 1,73 м²) (ХХН ІІ стадії) — на 18,9% (р <0,05), у хворих зі ШКФ 45—59 мл/(хв · 1,73 м²) (ХХН ІІІа стадії) — на 24,8% (р <0,05). Статистично значуще зниження рівня копептину відзначено у хворих на ЦД 2 типу як зі збереженою ШКФ, так і зі зниженою ШКФ. У хворих на ЦД 2 типу зі збереженою ШКФ вміст копептину після стандартного лікування зменшився на 17,6% (р <0,05), а при призначенні дапагліфлозину — на 20,6% (р <0,05), у хворих на ЦД 2 типу зі зниженою ШКФ — відповідно на 18,9% (р <0,05) і 22,1% (р <0,05).

Висновки. Комплексна терапія із застосуванням дапагліфлозину сприяла більшому зниженню рівня копептину в сироватці крові пацієнтів із ДН порівняно зі стандартним лікуванням незалежно від функціонального стану нирок. Зменшення вмісту копептину на тлі поліпшення основних клініко‑лабораторних параметрів свідчить не лише про поліпшення функціонального стану нирок, а й про зниження серцево‑судинного ризику у цієї категорії хворих.