Цитокіновий дисбаланс та прогресування змін паренхіми печінки у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки та гіпертонічною хворобою

Анотація

Мета — визначити зв’язок між активністю прозапальних та протизапальних цитокінів і функціональними параметрами печінки у пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) і гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від ступеня ураження паренхіми печінки.

Матеріали та методи. До дослідження було залучено 120 осіб, яких розподілили на три групи: 49 пацієнтів (67,3% жінок) із НАЖХП і супутньою ГХ (основна група), 51 пацієнт (58,5% жінок) з ізольованим перебігом НАЖХП (група порівняння) та 20 відносно здорових осіб (55,0% жінок) контрольної групи. В основній групі стеатоз мали 55,1% пацієнтів, стеатогепатит — 44,9%, у групі порівняння — відповідно 58,8 та 41,2%, (χ²=0,141, р=0,707). Визначали індекс маси тіла, рівень аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), γ‑глутамінтранспептідази (ГГТП), лужної фосфатази (ЛФ), інтерлейкіну‑8 (ІЛ‑8), ІЛ‑10, індекс де Рітіса (співвідношення АСТ/АЛТ). Діагноз НАЖХП і ГХ установлювали відповідно до локальних та міжнародних рекомендацій. Ультразвукове обстеження печінки проводили за стандартною методикою натще.

Результати. Індекс маси тіла відповідав нормальній або підвищеній масі тіла: в основній групі — 27,8 [26,6; 28,5] кг/м², у групі порівняння — 7,3 [24,2; 28,3] кг/ м², у контрольній групі — 24,3 [21,9; 26,0] кг/м² (р<0,001 і р=0,004 відповідно). Результати біохімічного аналізу показали статистично значуще (р<0,001) переважання вмісту АЛТ і АСТ у пацієнтів зі стеатогепатитом порівняно з особами із стеатозом як в основній групі (АСТ — 56,5 [54,0; 57,0] ОД/ л, АЛТ — 47,0 [44,5; 49,0] ОД/ л), так і в групі порівняння (АСТ — 45,0 [43,0; 48,0] ОД/ л, АЛТ 39,0 [35,0;42,0] ОД/ л). При аналізі кореляційних взяємозв’язків у пацієнтів зі стеатогепатитом виявлено сильніші зв’язки між системним підвищенням артеріального тиску, рівнем цитокінів та функціональними параметрами печінки. У пацієнтів основної групи зі стеатогепатитом установлено обернено пропорційний зв’язок між рівнем АСТ та вмістом ІЛ‑10 (r=–0,588; р=0,004), ГГТП (r=–0,407 р=0,060) і альбуміну (r=–0,466; р=0,069), у пацієнтів групи порівняння зі стеатогепатитом — між рівнем діастолічного артеріального тиску та концентрацією ГГТП (r=–0,490; р=0,024). Рівень ГГТП обернено пропорційно корелював з рівнем АСТ (r=–0,508; р=0,019) і прямо пропорційно — з концентрацією ІЛ‑8 та ІЛ‑10 (r=+0,438; р=0,049 та r=+0,373; р=0,096). ІЛ‑10 продемонстрував сильну обернено пропорційну кореляцію з рівнем альбуміну (r=–0,604; р=0,004), ІЛ‑8 — прямо пропорційну кореляцію з ІЛ‑10 (r=+0,431; р=0,051).

Висновки. Наявність супутньої ГХ у пацієнтів із НАЖХП асоціюється з активнішим її прогресуванням порівняно з особами з ізольованим перебігом НАЖХП. Кореляційний аналіз свідчить про поступове виснаження протизапального захисту та посилення прозапальної активності у міру прогресування змін паренхіми печінки, особливо у пацієнтів із коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ. Це дає підставу розглядати ГХ як прогностично несприятливий чинник ризику розвитку та прогресування фіброзу паренхіми печінки.