Можливості досягнення цільових рівнів артеріального тиску і атерогенних ліпідів у хворих на артеріальну гіпертензію та ожиріння на амбулаторно-поліклінічному етапі (результати 12-тижневого спостереження)

Анотація

Мета — вивчити можливості досягнення цільових рівнів артеріального тиску (АТ) і атерогенних ліпідів у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з абдомінальним ожирінням (АО) за допомогою комбінованої антигіпертензивної та гіполіпідемічної терапії на тлі рекомендацій щодо корекції способу життя на амбулаторно‑поліклінічному етапі.

Матеріали та методи. У поліклініці Національного інституту терапії імені Л.Т. Малої НАМН України обстежено 54 хворих на АГ 2‑го та 3‑го ступеня з АО І — ІІ ступеня. Серед обстежених було 30 (56 %) чоловіків та 24 (44 %) жінки. Вік пацієнтів — від 47 до 59 років (середній вік — (50,6 ± 5,2) року). Усім хворим проводили загальноклінічне лабораторне та інструментальне обстеження. Після первинного обстеження всім хворим призначено трикомпонентну фіксовану комбінацію антигіпертензивних препаратів: інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) периндоприл, тіазидоподібний діуретик (ТПД) індапамід і блокатор кальцієвих каналів (БКК) дигідропіридинового ряду тривалої дії амлодипін в оптимальних добових дозах з урахуванням рівня АТ. Як гіполіпідемічний препарат призначали аторвастатин у добовій дозі залежно від вихідного рівня холестерину ліпопротеїнів низької густини (ХС ЛПНГ). Досягнення цільових рівнів АТ і концентрації в крові ХС ЛПНГ оцінювали через 6 та 12 тиж. Під час дослідження проводили коригування доз антигіпертензивних препаратів і аторвастатину.

Результати. Установлено, що трикомпонентна фіксована комбінація антигіпертензивних препаратів (ІАПФ, ТПД і БКК дигідропіридинового ряду) та гіполіпідемічна терапія статинами протягом 6 тиж на тлі рекомендацій щодо корекції способу життя у хворих на АГ з АО в амбулаторно‑поліклінічних умовах дала змогу досягти цільових рівнів «офісного» АТ лише у 57 % хворих і цільового рівня ХС ЛПНГ у 32 %. Недостатня ефективність антигіпертензивної терапії в обстежених хворих асоціювалася з більшою виразністю ожиріння, підвищенням частоти серцевих скорочень і більшою частотою гіпертрофії лівого шлуночка, тоді як низька ефективність терапії статинами — насамперед з низькою прихильністю до цих препаратів. Додавання кардіоселективного b‑адреноблокатора з вазодилатаційною дією небівололу до фіксованої комбінації ІАПФ +ТПД + БКК статистично значущо підвищувало ефективність антигіпертензивної терапії. Інтенсифікація статинотерапії не призводила до статистично значущого збільшення частоти досягнення цільового рівня в крові ХС ЛПНГ.

Висновки. Стандартна трикомпонентна фіксована комбінація антигіпертензивних препаратів у поєднанні із середньодозовою терапією статинами та рекомендаціями щодо нормалізації способу життя у значної частини хворих на АГ з АО на амбулаторно‑поліклінічному етапі є недостатньо ефективною, що вказує на необхідність вчасної корекції медикаментозної терапії і важливість підвищення прихильності хворих до дотримання здорового способу життя.