Асоціація антропометричного та оксидантного статусу з темпом старіння у хворих на артеріальну гіпертензію

Анотація

Мета — визначити асоціації між антропометричними показниками, індикаторами старіння та маркерами оксидантного стресу як імовірної зв’язуючої ланки між антропометричним статусом і темпом старіння у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ).

Матеріали та методи. Обстежено 97 пацієнтів з АГ I — II стадії, серед яких переважали жінки (60,8 %). Середній вік хворих — 49,5 [41,0; 56,4] року. Контрольну групу утворено із 20 здорових добровольців, порівнянних за віком і статтю. Пацієнтів з АГ розділили на підгрупи залежно від віку: група 1 < 45 років (n = 31), група 2 — 45 — 59 років (n = 55), група 3 ≥  60 років (n = 11). У всіх пацієнтів визначали антропометричні показники, показники оксидантного стану (загальна антиоксидантна здатність, вміст загальних гідропероксидів (ЗГП), загальна антиоксидантна активність (ЗАА), співвідношення ЗГП/ЗАА). Як індикатори старіння використовували календарний вік, біологічний вік (БВ), ризик смерті, довжину теломер у крові та букальному епітелії, теломеразну активність, рівень глобального метилювання (ГМ) ДНК. Оцінку БВ та ризику смерті проводили методом M.E. Levine et al. (2018).

Результати. Установлено, що більша вікова категорія в основній групі характеризувалася статистично значущо вищим БВ (p = 0,0001) та ризиком смерті (p = 0,0001). У пацієнтів молодого та середнього віку зміни індексу маси тіла (ІМТ), обводу талії (ОТ), співвідношення обводу талії та обводу стегон (ОТ/ОС) і вміст вісцерального жиру (ВЖ) асоціюються зі змінами БВ, ризику смерті та рівня ГМ ДНК. Порівняно з пацієнтами з нормальною масою тіла особи з надмірною масою тіла мали більший вміст ЗГП (p = 0,019) та вищу загальну антиоксидантну здатність (p = 0,001), пацієнти з ожирінням — більші вміст ЗГП (p = 0,004), БВ (p = 0,018), вищий ризик смерті (p = 0,009) та рівень ГМ ДНК (p = 0,005). Пацієнти з високою центральною акумуляцією жиру (за ОТ) та високим значенням ОТ/ОС порівняно з особами з нормальними значеннями цих показників мали більший БВ (p = 0,044 та p = 0,040) і вищий ризик смерті (p = 0,035 та p = 0,050), а пацієнти з великою величиною ОТ/ОС — додатково статистично значущо вищий рівень ГМ ДНК (p = 0,042). Порівняно з пацієнтами з нормальним вмістом ВЖ особи з високим та дуже високим рівнем ВЖ мали статистично значущо вищі показники ЗАА (p = 0,018 та p = 0,026) і ЗГП (p = 0,015 та p = 0,042), пацієнти з дуже високим рівнем ВЖ порівняно з особами з високим та нормальним вмістом ВЖ — статистично значущо вищі БВ (p = 0,004 та p = 0,018) і ризик смерті (p = 0,004 та p = 0,016).

Висновки. У пацієнтів з АГ молодого та середнього віку зміни антропометричних показників асоціюються зі змінами індикаторів старіння. Біологічний вік та ризик смерті, розраховані за методом M.E. Levine et al. (2018), є ефективними індикаторами темпу старіння і залежать від виразності антропометричних порушень. Збільшення ІМТ та величини ОТ/ОС у пацієнтів з АГ супроводжується статистично значущим збільшенням рівня ГМ ДНК. Зростання активності окисних процесів на тлі виснаження систем антиоксидантного захисту є одним з механізмів, що зумовлює прискорення темпу старіння у пацієнтів з АГ унаслідок ожиріння, визначеного за величиною ІМТ та вмістом ВЖ.