Внесок поєднаної кардіометаболічної патології у зміну темпу старіння в різних вікових групах

Анотація

Мета — оцінити темп старіння у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) різних вікових груп та його асоціацію з характером метаболічних порушень і станом прооксидантно‑антиоксидантного балансу.

Матеріали та методи. У дослідження залучено 151 пацієнта з АГ та різними варіантами метаболічних порушень (дисліпідемія, ожиріння, неалкогольна жирова хвороба печінки). Пацієнти проходили амбулаторне або стаціонарне лікування в Національному інституті терапії імені Л. Т. Малої НАМН України в період з 2019 до 2021 р. Середній вік пацієнтів — (51,4 ± 12,1) року. Серед них переважали жінки (62,3 %). Пацієнтів розподілили на групи залежно від віку: група 1 (n = 22) < 40 років, група 2 (n = 46) — 40 — 49 років, група 3 (n = 49) — 50 — 59 років, група 4 (n = 21) — 60 — 69 років, група 5 (n = 13) — 70 — 79 років. Прооксидантно‑антиоксидантний баланс розраховували як співвідношення вмісту загальних гідропероксидів та загальної антиоксидантної активності. Оцінку біологічного віку (БВ) проводили за методами В. П. Войтенка та співавт. (БВ1) і О. Г. Горєлкіна та Б. Б. Пінхасова (БВ2). Темп старіння вважали прискореним, якщо D віку між біологічним і календарним віком (DБВ1, DБВ2 відповідно) перевищувала 0.

Результати. Дисліпідемію та інсулінорезистентність (ІР) зареєстрували у більшості пацієнтів усіх вікових груп. Ожиріння було найменш поширеним серед пацієнтів віком < 40 та 70 — 79 років. Частота неалкогольної жирової хвороби печінки поступово збільшувалася з віком і була найбільшою у пацієнтів віком 70 — 79 років. У хворих віком 40 — 59 років порівняно з особами молодше 40 років була більшою частота поєднаної кардіометаболічної патології. Порівняно з пацієнтами молодше 40 років статистично значущо гірші показники загального холестерину, інсуліну та індексу IР спостерігали у хворих віком 40 — 59 років, холестерину ліпопротеїнів низької густини, глюкози та швидкості клубочкової фільтрації — у пацієнтів віком 50 — 59 років. В осіб молодше 40 років порівняно з пацієнтами віком 40 — 69 років були статистично значущо кращими показники окисно‑відновного балансу. Темп старіння у більшості пацієнтів молодше 50 років був прискорений. В осіб молодше 60 років більше асоціацій біохімічних показників виявлено з БВ, аніж з календарним віком. DБВ2 була пов’язана з найбільшою кількістю маркерів порушень обміну ліпідів, вуглеводів, ниркової та печінкової функції.

Висновки. У пацієнтів віком 40 — 59 років з АГ відбувається збільшення кількості кардіометаболічних станів, що супроводжується статистично значущим підвищенням вмісту загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької густини, глюкози, інсуліну, індексу ІР та швидкості клубочкової фільтрації. Більшість пацієнтів молодше 50 років мають прискорений темп старіння на відміну від осіб старше 50 років, імовірно, за рахунок порушення прооксидантно‑антиоксидантного балансу. Пацієнтам молодше 60 років бажано проводити оцінку БВ для раннього виявлення вік‑асоційованих біохімічних змін при метаболічній патології на тлі АГ.