Епігенетичний вік та роль чинників метаболічно-асоційованих захворювань у прискоренні темпу старіння

Анотація

Мета — встановити взаємозв’язок між чинниками метаболічно‑асоційованих захворювань, маркерами передчасного старіння і біологічним віком у пацієнтів різних вікових груп.

Матеріали та методи. У дослідження залучено 151 пацієнта без клінічних ознак серцево‑судинних захворювань з наявними метаболічними порушеннями, які перебували на амбулаторному або стаціонарному лікуванні в Національному інституті терапії імені Л.Т. Малої НАМН України у період з 2019 до 2021 р. Середній вік обстежених становив (51,4 ± 12,1) року. Серед пацієнтів переважали жінки (62,3 %). Пацієнтів розділили на групи залежно від віку: група 1 (n = 22) — до 40 років, група 2 (n = 46) — 40 — 49 років, група 3 (n = 49) — 50 — 59 років, група 4 (n = 21) — 60 — 69 років, група 5 (n = 13) — 70 — 79 років. Усім пацієнтам проведено антропометричні вимірювання і клініко‑біохімічні аналізи. Вміст у сироватці крові інсуліну, С‑рективного білка, сиртуїну‑1 (SIRT1) та відсоток глобального метилювання відповідно до рівня 5‑метилцитозину (5‑mc) визначали імуноферментним методом. Прооксидантно‑антиоксидантний баланс сироватки крові розраховували як співвідношення вмісту тотальних гідропероксидів і тотальної антиоксидантної активності. Молекулярно‑генетичні дослідження передбачали визначення відносної довжини теломер лейкоцитів крові методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Епігенетичний вік розраховували за допомогою епігенетичного годинника DNAm PhenoAge. Порівняння статистичних характеристик між групами та в динаміці спостереження проводили з використанням параметричних і непараметричних критеріїв залежно від типу даних. Для оцінки прогностичного значення досліджуваних чинників використовували метод логістичної регресії.

Результати. Найбільша кількість метаболічної патології та найменша — ізольованої патології зареєстрована у пацієнтів віком 50 — 59 років. У цій групі пацієнтів аналіз вікових особливостей метаболічних порушень виявив нелінійну залежність з максимумом виявів. Результати кореляційного аналізу свідчили про наявність статистично значущого зв’язку між відсотком глобального метилювання та показниками антропометрії (індекс маси тіла, обвід талії та стегон, частка вісцерального жиру), рівнем тромбоцитів і швидкістю клубочкової фільтрації. До чинників, асоційованих із прискореним старінням, належали індекс інсулінорезистентності, рівень загального холестерину, SIRT1, глікозильований гемоглобін та довжина теломер лейкоцитів крові.

Висновки. Прискорення процесів старіння асоційовано як з метаболічними, так і з молекулярно‑генетичними чинниками, що відкриває можливості для прогнозування та своєчасної профілактики вік‑асоційованих захворювань.