Маскована неконтрольована артеріальна гіпертензія: чинники ризику і способи впливу

Анотація

Відповідно до чинних рекомендацій, ефективність антигіпертензивної терапії оцінюють переважно за досягненням цільових рівнів офісного артеріального тиску (АТ). При цьому маскована неконтрольована артеріальна гіпертензія (МНАГ) підвищує ризик серцево‑судинних подій, тому потребує своєчасної діагностики та корекції.

Мета — вивчити поширеність і чинники ризику МНАГ, а також вплив прийому фіксованих комбінацій на контроль офісного та позаофісного АТ.

Матеріали та методи.  Обстежено 70 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) 1 — 2‑го ступеня. Первинну оцінку ефективності антигіпертензивної терапії проводили через 3 міс після її призначення. Із 70 пацієнтів, початково залучених у дослідження, у 63 вдалося досягти первинної точки зниження офісного АТ (< 140/90 мм рт. ст. відповідно до рекомендацій ISH (2020)). Цим пацієнтам додатково проведено добове моніторування АТ для виявлення можливої  МНАГ.

Результати. Встановлено, що із 63 пацієнтів, у яких АГ контролювалася за даними офісного АТ, 37 (58,7 %) мали недостатній контроль АГ згідно з даними добового моніторування АТ, тобто у них була МНАГ. Серед пацієнтів з недостатнім контролем позаофісного АТ було статистично значущо більше осіб з порушеннями циркадного ритму (р < 0,001 і р < 0,01 для систолічного та діастолічного АТ відповідно). Оцінка можливих чинників розвитку МНАГ у цій групі показала, що 29 (78,4 %) пацієнтів були похилого віку, 22 (59,5 %) належали до чоловічої статі, 26 (70,3 %) були курцями, у 29 (78,4 %) мав місце стрес, у 17 (45,9 %) — різні порушення сну, у 21 (56,8 %) — цукровий діабет, у 25 (67,6 %) — ожиріння, у 27 (73 %) — інсулінорезистентність, у 13 (35,1 %) — хронічна хвороба нирок. Аналіз терапії пацієнтів виявив, що із 37 пацієнтів з МНАГ 7 отримували монотерапію (інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або сартан), 9 — вільні подвійні комбінації (ІАПФ/сартан + антагоніст кальцію/діуретик), 21 — фіксовані подвійні комбінації. Відповідно до рекомендацій ESH/ESC (2018) пацієнтам з МНАГ посилено антигіпертензивну терапію: тих, хто раніше отримував монотерапію або вільні комбінації, переведено на подвійні фіксовані комбінації (ІАПФ/сартан + антагоніст кальцію/діуретик), в яких обидва препарати діяли протягом доби, а пацієнтів, котрі отримували подвійні фіксовані комбінації, — на потрійні фіксовані комбінації. Оцінка антигіпертензивної терапії через 3 міс показала, що із 37 пацієнтів з установленою МНАГ повного контролю АТ вдалося досягти у 32 (86,5 %), у решти, незважаючи на достатній контроль офісного АТ, зберігалася МНАГ за даними добового моніторування АТ.

Висновки. При недостатньому контролі позаофісного АТ частіше трапляються різні порушення циркадного ритму (з переважанням ритму non‑dipper), ніж при повному контролі АТ. Установлено асоціацію МНАГ з такими чинниками ризику, як літній вік, чоловіча стать, тютюнопаління, стрес, порушення сну, цукровий діабет, ожиріння, інсулінорезистентність та хронічна хвороба нирок. Посилення антигіпертензивної терапії сприяло досягненню цільового рівня як офісного, так і позаофісного АТ у 86,5 % пацієнтів з раніше встановленою МНАГ.