Взаємозв’язок між спектральними показниками варіабельності серцевого ритму та порушеною глікемією натще у практично здорових осіб та осіб з дисциркуляторною атеросклеротичною енцефалопатією похилого віку

Анотація

Мета — з’ясувати особливості та взаємозв’язок між спектральними показниками варіабельності серцевого ритму, рівнем глюкози натще і показниками ліпідного профілю у практично здорових осіб та осіб з атеросклеротичною дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) похилого віку.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 77 осіб різного віку, яких розподілили на групи практично здорових осіб (середнього віку — 19 осіб, похилого віку — 27 осіб) та осіб з ознаками ДЕ (15 та 16 осіб відповідно). У групах осіб похилого віку виділили підгрупи залежно від рівня глікемії натще (концентрація глюкози < 6,1 та ³ 6,1 ммоль/л). Систолічний і діастолічний артеріальний тиск вимірювали у сидячому положенні щонайменше через 10 хв відпочинку. Рівень глюкози в плазмі крові визначали стандартним глюкозооксидазним методом, показники ліпідограми — за допомогою автоматичного аналізатора. Для оцінки ризику розвитку серцево‑судинних захворювань обчислювали показники серцево‑судинного ризику (індекс Castelli та індекс Boizel). Усім пацієнтам з виявами енцефалопатії проведено 24‑годинне голтерівське моніторування електрокардіограми, здоровим особам — 5‑хвилинний запис електрокардіограми.

Результати. Частота виявлення гіперглікемії натще у пацієнтів з ознаками ДЕ 1 — 2 стадії в 3,4 разу (р < 0,05) перевищувала показник у практично здорових осіб аналогічного віку. Виявлено наявність статистично значущого зв’язку між віком і холестерином ліпопротеїдів високої густини (r = +0,47; р < 0,05), коефіцієнтом атерогенності (r = –0,40; р < 0,05), індексом Castelli (r = –0,40; р < 0,05), індексом Boizel (r = –0,31; р < 0,05), частотою серцевих скорочень (ЧСС) (r = –0,45; р < 0,05), а також між індексом Boizel та ЧСС (r = +0,44; р < 0,05), LF/HF (r = +0,57; р < 0,05), між ЧСС та LF/HF, між тригліцеридами і ЧСС (r = +0,43; р < 0,05), LF/HF (r = +0,53; р < 0,05) та між холестерином ліпопротеїдів дуже низької густини і ЧСС (r = +0,44; р < 0,05), LF/HF (r = +0,53; р < 0,05). Установлено, що гіперглікемія та дисліпідемія суттєво впливають на показники варіабельності ЧСС в осіб з виявами енцефалопатії.

Висновки. З віком в осіб з ознаками ДЕ 1 — 2 стадії статистично значущо в 3,4 разу збільшується частота виявлення гіперглікемії натще порівняно з практично здоровими особами аналогічного віку. У групі практично здорових осіб віком понад 60 років відзначено тенденцію до зменшення спектральних показників варіабельності серцевого ритму LF і HF, що свідчить про зниження варіабельності серцевого ритму. При розвитку ДЕ 1 — 2 стадії, навіть у середньому віці, виявлено статистично значуще зменшення величини HF (парасимпатичного впливу) та статистично значуще зростання величини LF (симпатичної активності). В осіб похилого віку з ознаками ДЕ 1 — 2 стадії з нормоглікемією та гіперглікемією натще на тлі дисліпідемії відбувається активація симпатичної ланки автономної нервової системи, що супроводжується зростанням індексу судинних ускладнень. В осіб із гіперглікемією натще при ДЕ 1 — 2 стадії ця тенденція має вираженіший характер. Цей факт може бути підтвердженням того, що в розвитку предіабетичних порушень (гіперглікемії натще) одним із механізмів патогенезу є порушення центральних механізмів регуляції, що призводить до порушення вегетативного балансу з переважанням симпатикотонії та зниженням парасимпатичного впливу на серце, що спричиняє розвиток автономної кардіальної нейропатії.