Рівень окремих мікро- і макроелементів та активність матриксної металопротеїнази-9 у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, що розвинулась на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини

Анотація

Мета роботи — вивчити рівень окремих мікро- і макроелементів в еритроцитах та зміни активності матриксної металопротеїнази‑9 (matrix metalloproteinase — MMP‑9) у хворих з поєднанням недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).
Матеріали та методи. Обстежено 357 хворих на ГЕРХ, які перебували на стаціонарному лікуванні. Оцінку ознак синдрому НДСТ здійснювали згідно критеріїв М. Moska та співавт., A. Doria та співавт., Т.І. Кадуріної, Л.Н. Абакумової в модифікації Т. Мілковської-Димитрової та ступеня їх вираженості за шкалою Т.Ю. Смольно­вої. На основі цих критеріїв відібрано 122 хворих, яких розділили на дві групи, одна з яких мала поєднання НДСТ та ГЕРХ (І група), а інша — лише ГЕРХ (ІІ група). Також було обстежено 20 практично здорових осіб без патології (контрольна група). Вміст мікро- та макроелементів в еритроцитарній масі досліджували методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії. Концентрацію ММР‑9 у сироватці крові визначали імуноферментним методом.
Результати та обговорення. У хворих на ГЕРХ рівень мікро- та макроелементів в еритроцитарній масі незначно відрізнявся від показників у здорових. У них виявлено лише тенденцію до підвищення вмісту Cu в 1,6 разу, Zn — у 3,2 разу, за відсутності відхилень рівня Fe, Mg, Ca та Mn. В обстежених з коморбідністю НДСТ та ГЕРХ встановлено достовірне зростання концентрації Cu в 2,7 разу порівняно з показником у здорових та у 1,8 разу порівняно з даними хворих на ГЕРХ без ураження сполучної тканини. Концентрація Zn у пацієнтів І групи була вищою у 6,3 разу порівняно із здоровими та в 2,03 разу порівняно з пацієнтами ІІ групи (р < 0,05). Показник рівня Fe у пацієнтів І групи був підвищеним у 1,2 та 1,005 разу відповідно (р < 0,05), а вміст Mg — зниженим у 1,55 та 1,18 разу відповідно. Концентрація ММР‑9 у хворих І групи була в 2,5 разу вище, ніж у здорових, та у 1,9 разу порівняно з хворими ІІ групи. При цьому Me серед пацієнтів з коморбідною патологією становила 3399,283; Mo — 3091,61; (LQ—HQ) — 3081,201—4039,798 pg/ml. У групі хворих на ГЕРХ без порушень сполучної тканини: Me — 1859,467; Mo — 1200,718; LQ—HQ = 1014,925—2757,495 pg/ml (p < 0,05).
Висновки. Дане дослідження підтверджує, що при ГЕРХ на тлі НДСТ порушення рівня мікро- та макроелементів і активності ММР‑9 більш глибокі та вимагають включення до комплексної терапії препаратів, здатних впливати на виявлені зміни.