Вплив пролактину на результати ехокардіографії та добового мультиканального інтралюмі­наль­­­ного імпеданс-рН-моніторування стравоходу хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу в динаміці лікування

Анотація

Мета роботи — встановити вплив комплексної терапії з додаванням мельдонію на результати ехокардіографії, добового мультиканального інтралюмінального імпеданс-рН-моніторування (ДМІІ-рН-М) стравоходу та рівень пролактину (ПЛ) сироватки крові у хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) за умов коморбідності.
Матеріали та методи. У дослідження було включено 88 хворих на ССН І—ІІ функ­ціонального класу (ФК) із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ, яких поділили на дві групи: у першій (43 особи) отримували лікування: антиагрегант (клопідогрел), β-адреноблокатор (бісопролол), статин (аторвастатин), пролонгований донатор азоту та нітрогліцерин при нападах стенокардії, інгібітор протонної помпи (рабепразол), прокінетик (домперидон) та антацид за потреби; пацієнти другої групи (45 осіб) отримували базисну терапію ССН та ГЕРХ, за виключенням прокінетиків та донаторів азоту, лише нітрогліцерин за потреби та додатково мельдоній, капсули 500 мг, 2 рази на добу протягом 30 днів. Усім хворим, включеним у дослідження, проводили ехокардіографію, ДМІІ-рН-М стравоходу та визначали рівень ПЛ сироватки крові до та на 30-й день лікування.
Результати та обговорення. ПЛ сироватки крові хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ залишається на високому рівні за умови прийому прокінетика й негативно впливає на загальну скоротливу здатність міокарда лівого шлуночка (ЛШ), регрес езофагіту. Підтвердженням є зворотний кореляційний зв’язок (r = –0,73) між рівнем ПЛ сироватки крові та фракцією викиду (ФВ) ЛШ; індексом MNBI (mean nocturnal baseline impedance, середній нічний базальний імпеданс) r = –0,71 у першій групі та r = –0,7 у другій. На тлі корекції базисної терапії ССН та ГЕРХ із відміною прийому прокінетика та додатковим призначенням мельдонію ми спостерігали статистично достовірне (р < 0,05) зниження рівня ПЛ (OR = 3,9609; 95 % ДІ 1,1761—13,3398; р < 0,0263), зменшення загальної кількості рефлюксів за добу (OR = 14,1; 95 % ДІ 4,9739—40,2144; p < 0,0001) (р < 0,05), зростання індексів PSPW (postreflux swallow-induced peristaltic wave; пострефлюксна хви­ля, індукована ковтком) (OR = 3,9; 95 % ДІ 1,5845—9,4767; р < 0,003) (р < 0,05); MNBI (р < 0,05) та ФВ ЛШ (OR = 4,2; 95 % ДІ 1,4802—12,2029; р = 0,0072) (р < 0,05) порівняно з першою групою.
Висновки. Отже, корекція базисної терапії ССН та ГЕРХ із відміною прийому прокінетика та додатковим застосуванням мельдонію призводить до зниження рівня пролактину сироватки крові, рівень якого перебуває у тісній кореляційній залежності з основними показниками ЕхоКГ та ДМІІ-рН-М, що проявляється у посиленні загальної скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, нижнього стравохідного сфінктера, підвищенні кінетичної функції стравоходу та покращенні регенераторних можливостей його слизової оболонки.