Ефективність застосування мебікару в корекції психоемоційного фону у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з постійною формою фібриляції передсердь

Анотація

Мета роботи — оцінити динаміку психоемоційного фону під впливом прийому анксіолітичного препарату мебікару.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебував 31 пацієнт із стабільною ішемічною хворобою серця (СІХС) у поєднанні з фібриляцією передсердь (ФП). Пацієнтів було розподілено на дві групи: 1а — хворі на СІХС із постійною формою ФП, що отримували стандартну терапію (обстежено 16 пацієнтів),
1б — хворі на СІХС із постійною формою ФП, що отримували анксіолітичну терапію (обстежено 15 пацієнтів). Для оцінки схильності до хронічного стресу використовували опитувальник L. Reeder та шкалу сприйманого стресу‑10, а для аналізу ступеня тривоги і депресії застосовувалася госпітальна шкала HADS і PHQ‑9. Оцінювали стан здоров’я за допомогою опитувальника PHQ‑15. Аналіз факторів ризику серцево-судинних захворюваннь (ССЗ) проводили за анкетою О.С. Чабана.
Результати та обговорення. Результати засвідчили, що низький рівень стресу було виявлено тільки у 37,50 % пацієнтів 1а групи, тоді як у пацієнтів 1б групи він склав 6,67 % (р < 0,01). Відзначено позитивну динаміку лікування хворих анксіолітичним препаратом у чоловіків 1б групи (p < 0,05). Високий стрес у чоловіків із СІХС у поєднанні з ФП (26,67 %) відзначався частіше, ніж у жінок (13,33 %) (p < 0,01). У цілому 46,67 % чоловіків мали клінічно виражену тривожно-депресивну симптоматику (p < 0,01). Продемонстровано імовірну різницю показників депресії у 1б групи після проведеного лікування (p < 0,01). Анало­гічна картина спостерігалася щодо вираженості депресії в 33,33 % відповідно
(p < 0,05). У жінок із СІХС у поєднанні з ФП 1а і 1б групи виявлено схильність до субклінічно вираженої тривоги (p > 0,05). Оцінено роль соціальних факторів, серед яких скорочення часу спільного проведення, вплив засобів масової інформації у відповідних групах обстежених (p < 0,05). Констатовано погіршення взаєморозуміння в обох групах хворих (p < 0,01) після проведеного лікування.
Висновки. Таким чином, оцінка психосоматичного статусу пацієнтів із СІХС у поєднанні з ФП є одним з важливих напрямів у сучасній медицині, оскільки своєчасне виявлення і корекція клінічно вираженого стресу, тривоги і депресії може покращити якість і тривалість життя осіб, що страждають основним захворюванням. Тому включення мебікару до базисної фармакотерапії хворих на СІХС у поєднанні з ФП може бути актуальним і перспективним в кардіології.