Гендерні відмінності впливу комбінованої антигіпертензивної терапії на показники артеріальної гемодинаміки, судинної жорсткості та структурно-функціонального стану серця у хворих на неускладнену артеріальну гіпертензію віком до 65 років

Анотація

Мета роботи — порівняти вплив 6-місячного (М6) лікування пацієнтів віком < 65 ро­­ків з артеріальною гіпертензією (АГ) 1—2 ступеня інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) чи блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) порівняно з таким дигідропіридиновим блокатором кальцієвих каналів (БКК), за потреби — в комбінації з тіазидним діуретиком (індапамід), на показники брахіального і центрального артеріального тиску (АТ), пружно-еластичних властивостей артерій і структурно-функціонального стану серця в залежності від статі.
Матеріали та методи. У дослідження включено 157 пацієнтів (84 чоловіки і 73 жінки) у віці від 35 до 65 років (у середньому (53,8 ± 0,64) року) з неускладненою АГ І—ІІ стадії, 1—2 ступеня. Пацієнтів методом сліпих конвертів рандомізували на дві групи. Хворим призначалась терапія на основі іАПФ (периндоприл у дозі 5—10 мг) або БРА (олмесартан 20—40 мг) — група А, або БКК (лерканідипін 5—10 мг) — група Б. При недосягненні цільового офісного брахіального АТ (бАТ) (< 140/90 мм рт. ст.) дозу кожного із досліджуваних антигіпертензивних препаратів (АГП) збільшували до повної терапевтичної, і як наступний крок, за потреби, додавали індапамід у дозі 2,5 мг 1 раз на день. Хворим було проведено загальноклінічне обстеження, вимірювання бАТ, проведено аналіз пульсової хвилі та вимірювання каротидно-феморальної і каротидно-радіальної швидкості поширення пульсової хвилі (PWVfem., PWVrad.) за допомогою апланаційної тонометрії, допплерехокардіографію, розрахунковим методом визначено показники артеріальної жорсткості (Еа), жорсткості міокарда лівого шлуночка (Еes), шлуночково-артеріальної взаємодії (Еа/Ееs).
Результати та обговорення. Завершили дослідження 137 пацієнтів (78 чоловіків і 59 жінок), у тому числі в групі А — 71, з яких 41 чоловік і 30 жінок, у групі Б — 66, у тому числі 37 чоловіків і 29 жінок. Після М6 лікування у всіх досліджуваних пацієнтів достовірно зменшились, порівняно з вихідними рівнями, брахіальний систолічний АТ (бСАТ), діастолічний АТ (бДАТ), брахіальний пульсовий АТ (бПАТ), середній брахіальний АТ (сер.бАТ), що супроводжувалось зниженням центрального систолічного АТ (цСАТ), діастолічного АТ (цДАТ), центрального пульсового АТ (цПАТ), середнього центрального АТ
(сер.цАТ) та загального периферичного судинного опору (ЗПСО) (р < 0,01;
р < 0,001). Незалежно від виду лікування, у жінок були досягнуті нижчі рівні бСАТ, бДАТ і сер. бАТ, ніж у чоловіків (p < 0,05; p < 0,01). Також у жінок на період М6 були виявлені і нижчі рівні показників центрального АТ, порівняно з чоловіками, однак тільки при лікуванні із застосуванням БКК. Лікування іАПФ/БРА не вплинуло на показники тиску аугментації (АР) та індексу аугментації (АІх) ані у чоловіків, ані у жінок (р > 0,05). Водночас, терапія на основі БКК сприяла зменшенню АР у пацієнтів обох статей та зменшенню індексу аугментації, нормалізованого за ЧСС (АІх75), — лише у жінок (р < 0,01) при збереженні в М6 гендерних відмінностей. За показниками PWVrad. і PWVfem. пацієнти обох статей на початок дослідження не відрізнялися, і через 6 міс ці показники однаково знижувались, незалежно від лікування і статі (p < 0,05 і p < 0,01). АГП незалежно від виду суттєво не вплинули на показники структури (товщина стінок, індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММ ЛШ), фракції викиду (ФВ), діастолічної функції ЛШ ані у чоловіків, ані у жінок (р > 0,05), за виключенням зменшення ІММ ЛШ у чоловіків на тлі лікування БКК на 9,3 % (р < 0,05). У всіх групах після лікування зменшились Еа і Ееs (усі р < 0,01; р < 0,001), але показник артеріально-шлуночкового сполучення
Еа/Ееs не зазнав змін (усі р > 0,05).
Висновки. Лікування хворих на АГ 1—2 ступеня протягом М6 за допомогою іАПФ/БРА ± індапамід або БКК ± індапамід, як чоловіків, так і жінок, привело до достовірного зниження показників брахіального і центрального АТ. Однак у жінок, незалежно від виду лікування, було досягнуто нижчих рівнів показників бАТ, ніж у чоловіків. Терапія на основі БКК, на відміну від терапії на основі іАПФ/БРА, сприяла більш вираженому зниженню показників центрального АТ у жінок, зменшенню АР у пацієнтів обох статей та зменшенню AIx75 у жінок. Крім того, М6 АГТ із застосуванням БКК ± індапамід приводила до зменшення ІММ ЛШ на 9,3 %, однак лише у чоловіків, що не супроводжувалося змінами показників діастолічної функції, незалежно від виду лікування і статі.