Гепатопротекція як один зі шляхів підвищення гіполіпідемічної ефективності комбінованої статинотерапії з езетимібом у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з метаболічно- асоційованим стеатогепатитом

Анотація

Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки належить до найпоширеніших хронічних дифузних захворювань печінки. Нині спостерігається зростання ризику виникнення фатальних і нефатальних кардіоваскулярних подій у пацієнтів із прогресивними формами метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки, зокрема, із метаболічно-асоційованим стеатогепатитом (МАСГ). Одним із можливих шляхів оптимізації гіполіпідемічної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з МАСГ є її комбінування з гепатопротекторами. Вплив комбінації середньодозової статинотерапії з езетимібом на перебіг ІХС у поєднанні з МАСГ у пацієнтів після гострого коронарного синдрому та шляхи підвищення її ефективності й безпечності за рахунок комбінації з урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) недостатньо вивчено.

Мета — визначити шляхи оптимізації статинотерапії у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з метаболічно-асоційованим стеатогепатитом у післяінфарктний період для підвищення ефективності та максимальної безпечності.

Матеріали та методи. Обстежено 82 хворих на ІХС у поєднанні з МАСГ, які впродовж останніх 4 — 6 міс перенесли гострий коронарний синдром. Середній вік — (56,5±4,7) року. Серед пацієнтів переважали чоловіки (62 (75,6%)). На початковому етапі пацієнти отримували стандартну терапію: аторвастатин (40 мг/добу) у комбінації з езетимібом (10 мг/добу). Через 3 міс спостереження в 59 (72%) хворих не було досягнуто цільового рівня холестерину ліпопротеїнів низької густини (< 1,4 ммоль/л). Цій групі до лікування було додатково призначено УДХК у дозі 13 мг/кг маси тіла на добу.

Результати. Комбінація аторвастатину в дозі 40 мг/добу, езетимібу в дозі 10 мг/ добу й УДХК у дозі 13 мг/кг маси тіла на добу дає змогу вірогідно підвищити гіполіпідемічну ефективність статинотерапії при поєднанні ІХС з МАСГ завдяки нормалізації активності показників функціонального стану печінки (зниження активності цитолітичного синдрому) і плейотропним гіполіпідемічним механізмам дії УДХК. Прийом аторвастатину в дозі 40 мг/добу й езетимібу в дозі 10 мг/добу в комбінації з УДХК у дозі 13 мг/кг маси тіла на добу є одним із пріоритетних шляхів оптимізації тривалої статинотерапії у хворих на ІХС у поєднанні з МАСГ, про що свідчить виразна клініко-біохімічна ефективність і високий профіль -безпечності.

Висновки. Додавання УДХК до комплексного лікування пацієнтів із дуже високим кардіоваскулярним ризиком і патологією печінки є обґрунтованим кроком для досягнення цільових показників ліпідного профілю та підвищення безпечності тривалої статинотерапії.