Взаємозв’язок між антропометаболічними показниками і довжиною теломер у пацієнтів із системними метаболічними розладами

Анотація

Мета — визначити антропометричні й антропометаболічні маркери, а також розрахункові індекси, які можуть бути використані як індикатори вкорочення теломер у пацієнтів із системними метаболічними розладами (СМР), ключовим компонентом яких є метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 324 пацієнти із СМР (медіана віку — 54,3 [49,5; 59,9] року, 69% чоловіків), які мали метаболічно-асоційовану стеатотичну хворобу печінки як коморбідність. Залежно від довжини теломер (ДТ) пацієнтів розподілили на дві групи, порівнянні за віком і статтю: група 1 (n=174) — зі збереженою ДТ (≥ 1,0), група 2 (n=150) — зі скороченою ДТ (< 1,0). У всіх пацієнтів розраховували такі індекси: відношення обводу талії до стегон (ОТ/ОС), обводу талії до зросту (ОТ/Зр), індекс маси тіла (ІМТ), тригліцеридно-глюкозний індекс (ТГІ), індекс обвід талії–тригліцериди (ОТТГ), а також комбіновані показники ТГІ-ОТ, ТГІ-ОТ/Зр, ТГІ — ІМТ.

Результати. Установили значущу різницю між групами за рівнем прямого білірубіну (p=0,001), глюкози (p<0,001), холестерину ліпопротеїнів низької густини (p=0,039), ТГІ-ОТ (p=0,020). У пацієнтів із СМР поширеність кардіометаболічних чинників ризику становила: 92% — надлишкова маса тіла/ожиріння (зокрема абдомінальне), 37% — дисглікемія/цукровий діабет (ЦД), 44% — підвищений рівень тріглицеридів у плазмі, 23% — знижений рівень холестерину ліпопротеїнів високої густини, 84% — артеріальна гіпертензія. Оцінка поширеності цих чинників у групах виявила вірогідну різницю лише для порушень вуглеводного профілю (p<0,05): в групі 2 частіше реєстрували дисглікемію (40 і 24%) і ЦД (8 та 3%), порушення в антропометричному статусі (96 і 88%). Хоча різниця не була значущою, розподіл пацієнтів залежно від окремих антропометричних чинників ризику виявив меншу їх поширеність у групі 2: ІМТ ≥ 30 кг/м² — 42 та 58%, ОТ ≥ 94 см для чоловіків, ≥ 80 см для жінок — 48 та 52%, ОТ/ОС ≥ 0,9 для чоловіків і ≥ 0,85 см для жінок — 48 та 52%, ОТ/Зр ≥ 0,6 — 43 і 57%. У групі 2 виявлено негативний зв’язок між ДТ і ОТ (p<0,001), ОС (p<0,001), ТГІ-ОТ (p<0,001).

Висновки. У пацієнтів із СМР підвищення індексу ТГІ-ОТ можна розглядати як потенційний індикатор зменшення ДТ і потреби в застосуванні додаткових терапевтичних підходів, спрямованих на пригнічення несприятливих епігенетичних змін. Деякі антропометричні вимірювання мають обмежену діагностичну цінність для виявлення осіб із СМР і ризиком вкорочення теломер без урахування метаболічного контексту та динамічних змін.