Ліпопротеїни високої густини при діабетичній хворобі нирок: чи завжди вони ренопротекторні? Огляд літератури

Анотація

Огляд літератури присвячено актуальному суперечливому через обмежену доказову базу питанню впливу холестерину (ХС) у складі ліпопротеїнів високої густини (ЛПВГ) на асоційовану із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу хронічну хворобу нирок (ХХН). Низький рівень ХС ЛПВГ є визнаним чинником ризику діабетичної хвороби нирок (ДХН), яку вважають найсерйознішим мікросудинним ускладненням ЦД, що уражує 40 — 50% пацієнтів із ЦД 2 типу. Установлено U‑подібну асоціацію між вмістом ХС у складі ЛПВГ і наслідками ХХН. Це означає, що ренопротективним є підвищення вмісту ХС ЛПВГ до певного значення, перевищення якого матиме негативні наслідки через втрату ренопротективних властивостей частинок ЛПВГ. Складний взаємозв’язок між ХС ЛПВГ і клінічними наслідками (термінальна ХХН і загальна смертність хворих на ЦД 2 типу і ХХН) потребує подальших досліджень з уточненням впливу фракційного складу частинок ЛПВГ на прогресування ДХН.

Висвітлено сучасні уявлення про структуру й роль ЛПВГ у метаболізмі ліпідів, їхні антидіабетичні та ренопротективні властивості, зміни структури й функції частинок при ДХН. Наведено дані про взаємозв’язок між наслідками ДХН і рівнем ХС ЛПВГ, відповідь на запитання про те, яка сироваткова концентрація ХС ЛПВГ асоціюється з ренопротекцією, а яка — із втратою здатності частинок ЛПВГ запобігати прогресуванню ДХН. Наголошено, що ефективне лікування ранніх стадій ДХН може суттєво сповільнити наближення термінальної стадії захворювання. Тому триває пошук біологічних предикторів і чинників ризику ДХН, що сприятиме ранній ідентифікації пацієнтів із групи високого ризику та визначенню раціональних підходів до профілактики діабетичних ускладнень і сповільнення темпу прогресування ушкодження нирок. Сучасні препарати, здатні підвищити рівні ХС ЛПВГ і аполіпопротеїну А‑I — головного апобілкового компонента частинок ЛПВГ, можуть запобігти ускладненням або сприяти реверсії ЦД завдяки антидіабетичним властивостям. Наголошено, що розкриття механізмів дії цих препаратів дасть змогу оптимізувати лікування, зокрема поліпшити функції частинок ЛПВГ, а не їхню концентрацію в сироватці крові при ДХН. Антидіабетична й вазопротективна дія ЛПВГ дає підставу сподіватися, що поліпшення функції частинок ЛПВГ сприятиме профілактиці ДХН та інших мікроваскулярних ускладнень діабету, а також лікуванню стану хронічної гіперглікемії. Особливу увагу приділено вдосконаленню фармакологічної модуляції частинок ЛПВГ, спрямованої на їхню функціональну оптимізацію завдяки молекулярно‑інженерним втручанням у структуру і, як наслідок, у властивості змінених частинок, які можуть транспортувати лікарські засоби до органів‑мішеней, що є кориснішим, ніж підвищення рівня ЛПВГ.