Ураження жовчовивідних шляхів і печінки у хворих з системними метаболічними розладами та можливості лікування

Анотація

Мета — визначити особливості ураження жовчовивідних шляхів і печінки у хворих із системними метаболічними розладами (СМР) й ефективність призначення урсодезоксихолевої кислоти в комплексній терапії.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 120 хворих із СМР (67 (55,8%) жінок і 53 (44,2%) чоловіки віком від 36 до 67 років).  У пацієнтів виявлено понад три захворювання, характерних для СМР. У всіх хворих діагностовано цукровий діабет 2 типу, надмірну масу тіла або ожиріння І — ІІ ступеня, метаболічно асоційовану стеатотичну хворобу печінки, дисліпідемію. Окрім  клінічного обстеження, хворим проводили лабораторні аналізи: визначення рівня глюкози, глікованого гемоглобіну (HbA1c), білірубіну,  аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), γ‑глутамілтранспептидази (ГГТП)  та ліпідограми з аналізом загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої густини (ХС ЛПВГ), холестерину ліпопротеїнів низької густини (ХС ЛПНГ), а також загальний аналіз крові. Виконували мультимодальне ультразвукове дослідження (УЗД) із вивченням коефіцієнта затухання ультразвуку та жорсткості паренхіми печінки, а також УЗД жовчовивідних шляхів і жовчного міхура (ЖМ) та динамічну УЗД ЖМ із пробним сніданком. Для діагностики синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) як маркера наявності порушень мікробіому проводили Н2‑лактулозний дихальний тест.

Результати. Пацієнти із СМР з ураженням жовчовивідних шляхів і печінки  не мали специфічної клінічної симптоматики. Основними скаргами були біль та відчуття тяжкості в правому підребер’ї із диспептичними явищами та виявами астено‑вегетативного синдрому. Ці зміни поєднувались із незначним підвищенням рівня АСТ й АЛТ і збільшенням вмісту ГГТП, дисліпідемією з підвищенням концентрації загального холестерину, ТГ і ХС ЛПНГ, збільшенням індексу атерогенності. У пацієнтів виявлено зміни кишкового мікробіому з розвитком СНБР, що можуть бути патогенетичними ланками прогресування захворювання. У цих хворих також зафіксовано основні ультразвукові критерії ураження печінки (збільшення її розмірів, однорідна гіперехогенність паренхими з ефектом дистального затухання ехосигналу та нечіткість судинного малюнка, підвищення коефіцієнта затухання ультразвуку та жорсткості паренхіми печінки), що свідчило про прогресування стеатозу й фіброзування.  Переважали  хворі зі зниженням скорочувальної функції ЖМ, зменшенням коефіцієнта спорожнення ЖМ, збільшенням щільності й товщини його стінки та підвищенні густини жовчі. Застосування «Урсокер^®» у комплексній терапії таких хворих сприяло швидшому поліпшенню клінічної картини, нормалізації маркерів цитолізу (АСТ, АЛТ і ГГТП), зменшенню частоти та інтенсивності СНБР, мало виразний гіполіпідемічний ефект зі зниженням рівня загального холестерину та ТГ і тенденцією до нормалізації індексу атерогенності.  Використання в комплексній терапії «Урсокер^®» призводило до зменшення частоти і інтенсивності СНБР. Виявлено зменшення гіперехогенності паренхіми печінки в поєднанні зі зниженням коефіцієнта затухання ультразвуку, а також підвищення КС ЖМ, зменшення товщини й щільності стінки ЖМ і густини жовчі, що може запобігти  подальшому  прогресуванню ураження жовчовивідних шляхів у хворих із СМР.

Висновки. Використання «Урсокер^®» у комплексній терапії хворих із СМР з ураженнями гепатобіліарної системи є ефективним і безпечним.