Вплив сулодексиду на маркери ендотеліального ушкодження в пацієнтів із гломерулонефритом: результати проспективного когортного дослідження

Анотація

Мета — оцінити ендотеліопротекторний ефект сулодексиду в пацієнтів із гломерулонефритом (ГН) шляхом вивчення динаміки добової протеїнурії та маркерів ендотеліального ушкодження — тромбомодуліну (ТМ) і фактора Віллебранда (ФВ) у сечі.

Матеріали та методи. Проспективне спостережне дослідження проведено на базі Івано‑Франківської обласної клінічної лікарні в 2022 — 2024 рр. До когорти було залучено 85 пацієнтів із біопсійно підтвердженим ГН, яких розділили на дві групи: І група (n=42) отримувала стандартну терапію, ІІ група (n=43) — стандартну терапію в поєднанні із сулодексидом. Контрольну групу утворили 20 практично здорових осіб. Концентрації ТМ і ФВ у сироватці та сечі визначали методом імуноферментного аналізу. Добову протеїнурію оцінювали на початку, через 1 та 6 міс лікування. Статистичний аналіз проводили із застосуванням t‑тесту Стьюдента, критерію Манна — Вітні та кореляційного аналізу. Вірогідною вважали врізницю при p<0,05.

Результати. Через 1 міс лікування вірогідних змін у рівнях ТМ, ФВ і протеїнурії в обох групах не зафіксовано (p > 0,05). Через 6 міс у пацієнтів ІІ групи відзначено значуще зменшення вмісту ТМ (p=0,021) і ФВ (p=0,001) у сечі та добової протеїнурії (p=0,001), тоді як у І групі — лише тенденцію до зниження (p > 0,05). Міжгрупові відмінності підтвердили ефективність сулодексиду (p2=0,034). Побічні явища зареєстровано в 20,9% пацієнтів, вони мали легкий, самообмежувальний характер і не потребували відміни лікування.

Висновки. Тривала терапія сулодексидом забезпечує виразні ендотеліопротекторні та нефропротекторні ефекти у хворих на ГН, про що свідчило вірогідне зменшення протеїнурії та маркерів ендотеліального пошкодження. Отримані результати обґрунтовують доцільність застосування сулодексиду як ад’ювантної терапії при ГН, але їх необхідно підтвердити у великих рандомізованих дослідженнях.