Ефективність диференційованої терапії блокаторами ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із серцевою недостатністю та цукровим діабетом 2 типу

Анотація

Мета роботи — оцінити ефективність диференційованої терапії іАПФ та БРА II пацієнтів із серцевою недостатністю із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (СНзберФВ ЛШ) та цукровим діабетом (ЦД 2) типу в залежності від поліморфізму М235Т гена ATG.
Матеріали та методи. Досліджували 83 хворих із СНзберФВ ЛШ II—II ФК за класифікацією NYHA з ФВ ≥ 45 % та ЦД 2 типу. Для визначення генотипів поліморфного гена АТГ М235Т проводили молекулярно-генетичне тестування ДНК методом ПЛР. Рівень NT-proBNP, ST2 у сироватці крові визначали методом ІФА. Допплєрокардіографічне дослідження проводили ультразвуковим методом за допомогою апарата Vivid 3. Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета статистичних програм Statistica v.10.0.
Результати та обговорення. Після визначення генотипу хворих було розподілено на чотири групи: перша — носії алеля Т, яким призначено раміприл, друга — носії алеля Т, яким призначено валсартан, третя та четверта — пацієнти з генотипом ММ, які отримували раміприл та валсартан відповідно. Через 12 міс терапії пацієнти були обстежені повторно. Виявлено, що у носіїв алеля Т, що приймали валсартан, артеріальний тиск (АТ) знижувався краще, ніж при терапії раміприлом (р < 0,05). Методом багатофакторного регресійного аналізу отримано модель оцінки розвитку несприятливих подій у хворих із СНзберФВ та ЦД 2 типу, що характеризувалась високим ступенем достовірності (p < 0,0001) і пояснювала більше 86 % розвитку подій (коефіцієнт детермінації скоригований R2 = 0,867931). Прогностичними факторами ризику розвитку несприятливих подій у хворих із СНзберФВ ЛШ та ЦД 2 типу є ІММЛШ, вищий рівень NT-proBNP та ST2, генотип МТ + ТТ, прийом іАПФ, вік, стаж СН, більша кількість балів за Міннесотським опитувальником.
Висновки. У носіїв алеля Т поліморфізму АТГ М235Т, що приймали валсартан, АТ знижувався достовірно краще, ніж при терапії раміприлом. Прийом валсартану знижував ризик розвитку несприятливих подій упродовж 12 міс спостереження.