Галектин-3 — новий біомаркер хронічної серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Анотація

Мета роботи — вивчення ролі біомаркера хронічної серцевої недостатності (ХСН) галектину‑3 (Г‑3) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).
Матеріали та методи. До дослідженні було залучено 100 пацієнтів. Першу групу склали 60 осіб (43 (71,7 %) чоловіки, 17 (28,3 %) жінок) у віці від 42 до 60 років (у середньому (53,79 ± 3,9) року) із ІХС та супутньою неерозивною формою ГЕРХ. Другу групу склали 40 осіб (28 (70 %) чоловіків, 12 (30 %) жінок) у віці від 39 до 60 років (у середньому (53,0 ± 4,6) року), хворих на ІХС без супутньої патології. Контролем слугували 20 практично здорових осіб того ж віку ((47 ± 6,1) року) і тієї ж статі (7 (35 %) чоловіків, 13 (65 %) жінок). Діагноз ІХС встановлено згідно МКХ‑10, Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної та третинної медичної допомоги «Стабільна ішемічна хвороба серця», Рекомендацій Європейського товариства кардіологів з лікування стенокардії (2013), а ГЕРХ — згідно МКХ‑10 та Рекомендацій Монреальського консенсусу (2006). Вимірювання АТ проводилося за методом Шипіоне Ріва-Роччі у модифікації Короткова тонометром Microlife BP AG1—20 (Швейцарія) після 10-хвилинного відпочинку в положенні сидячи або лежачи для встановлення цифр систолічного АТ. Для кількісного визначення людського Г‑3 імуноферментним аналізом був використаний набір «Галектин‑3» Bender MedSystems (Австрія). Усі отримані дані було внесено в електронну базу, статистичну обробку даних проводили методами варіаційної та непараметричної статистики медико-біологічного профілю за допомогою пакета статистичних програм Exсel for Windows, Statistika 6.0 і SPSS Statistics. Статистичну достовірність оцінювали за t-критерієм Стьюдента та t-критерієм Вілкоксона, різниця вважалась достовірною при p < 0,05.
Результати та обговорення. Отримані в ході дослідження дані свідчать про те, що рівень Г‑3 достовірно вищий у пацієнтів із стабільною стенокардією ІІІ ФК, порівняно з І та ІІ ФК. Також на рівень Г‑3 достовірно впливає стадія та ступінь гіпертонічної хвороби, про що свідчать показники обох груп дослідження. Достовірне збільшення рівня Г‑3 спостерігається у хворих на ХСН ІІА стадії, порівняно з пацієнтами із ХСН 0 та І стадії, що свідчить про більш виражену серцеву недостатність у цих пацієнтів, тоді як рівень Г‑3 у хворих на ХСН І стадії достовірно менший, ніж у хворих ІІ А стадії, але достовірно вищий, ніж у пацієнтів із ХСН 0 стадії в обох групах дослідження.
Висновки. Біомаркер Г‑3 доцільно використовувати для визначення серцевої недостатності як при захворюваннях серцево-судинної системи, так і при інших патологіях, які супроводжуються розвитком ХСН.